Багато емігрантів переїжджають в Дубай заради сонця та розкоші, а потім працюють більше, ніж будь-хто у світі, йдеться у матеріалі Business Insider.
“Я вже навіть на біговій доріжці у своєму робочому телефоні виконую бар’єрні опціони (фінансовий продукт, поширений у сфері управління активами”, – розповів Нік Фаулер, 33-річний британець, який два роки тому переїхав до Об’єднаних Арабських Еміратів. “Іноді це може виглядати трохи смішно”.
Він належить до мільйонів іноземців, яких Дубай приваблює своїм кліматом, відсутністю податків на доходи та розкішним способом життя. Проте разом із перевагами виникають і значні виклики, головний з яких – надмірна кількість робочих годин.
Час, присвячений роботі
Дані Міжнародної організації праці свідчать, що ОАЕ займають друге місце у світі за середньою кількістю годин роботи на одного зайнятого. В середньому працівники тут проводять на роботі 50,9 годин на тиждень, що значно перевищує 38 годин у США та 35,9 години у Великій Британії.
Для Фаулера типовий робочий день починається о 8:00 ранку та закінчується близько 18:30. Обід, як правило, проходить за робочим столом. І навіть після завершення основного дня, його робота часто триває:
“Я був на побаченнях раніше, де мені доводилося надсилати електронні листи, – розповів він, – і колеги дзвонили мені, коли я сідав вечеряти”.
Розкіш за високу ціну
Патрік Джеймс, 32-річний британець, шість років тому також переїхав в Дубай, приваблений фінансовими можливостями. Робота вчителем у Дубаї принесла йому зарплату, удвічі вищу, ніж у Лондоні.
Проте його робочі години збільшилися до 12–14 годин на день, а загалом він працював близько 50 годин на тиждень. Цей темп роботи почав позначатися на особистому житті:
“Моїй дитині зараз два роки”, – каже Джеймс. “Я його не бачив. Він прокидався, я йшов з дому – він спав, я приходив додому – він спав”.
Попри значні жертви, фінансові вигоди та можливість мати розкішні відпустки певний час виправдовували такі умови. Але зрештою Джеймс змінив своє життя, перейшовши на віддалену роботу, яка дозволила йому самому визначати свій графік.
Жорстка конкуренція на ринку праці
За словами професора Фіони Робсон із Дубайського кампусу університету Геріот-Ватт, на ринку праці ОАЕ пропозиція часто перевищує попит:
“Це може призвести до зменшення повноважень для експатріантів, якщо їх можна легко замінити, особливо якщо спеціальні навички не є критичними на етапі найму”, – пояснює вона.
Ейгер Ночеда, філіппінка, яка працювала у сфері продажів у Дубаї сім років, згадує, як їй доводилося працювати понад норму через надмірні очікування:
“Вони не скажуть “ні”, якщо ви любите перевтомлюватися”, – каже вона. “Якщо ви хочете залишитися після шостої, це залежить від вас. Якщо ви працюєте в суботу, вони не скажуть: “Ой, чому ти тут? Тобі слід йти додому”.
Ночеда врешті вирішила переїхати до Італії, де, за її словами, культура роботи більш збалансована.
Культура високого контексту
Різван Тахір, професор міжнародного бізнесу Рочестерського технологічного інституту в Дубаї, пояснює, що така інтенсивна робоча культура пов’язана з “культурою високого контексту”, яка домінує в ОАЕ.
На відміну від західних країн, де працівники суворо дотримуються контрактних годин, в ОАЕ роботодавці можуть очікувати, що співробітники працюватимуть довше та виконуватимуть додаткові обов’язки, навіть якщо це прямо не зазначено.
Очікування довгих робочих годин часто глибоко вкорінене, і багато іноземців відчувають тиск, щоб продемонструвати відданість і лояльність через свою доступність”, – додає Тахір.
Чи виправдовує результат жертви?
Попри всі труднощі, для деяких емігрантів життя в Дубаї дійсно приносить вигоди. Нік Фаулер каже, що переїзд до ОАЕ значно покращив його життя:
“У мене тут набагато краще життя, ніж у Лондоні за довгий час”, – ділиться він. Робота в Дубаї дозволила йому купити спортивну машину, жити комфортно та подорожувати світом.
Проте для багатьох постає питання: чи варто приносити в жертву особисте життя заради фінансового успіху?
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».