Придбаний у Росії авіаносець радянського виробництва “Адмирал Горшков” став для Індії кошмаром та уроком, який коштував дуже дорого. Про це в аналітичній статті для збройового порталу “1945” пише військовий експерт, відставний офіцер армії США Брент М. Іствуд.
На початку 2000-х років Індії терміново був потрібен новий авіаносець на заміну єдиному, але вже дуже старому авіаносцю, який був на озброєнні індійського флоту. І тоді Індія звернулася до свого давнього партнера Росії. На той момент Москва ще не мала амбіцій із загарбання половини світу, натомість відчувала проблеми із фінансуванням власних збройних сил. Тож Кремль дав згоду продати Індії побудований у 1988 році авіаносний крейсер “Адмірал Горшков”.
Цей корабель початково носив назву “Харьков”, потім “Баку”, а після розпаду СРСР перетворився на “Адмирал Горшков”. Це був гібрид ракетного крейсера і вертольотоносця, і видавався непоганим варіантом для індійців. Але насправді це був “кіт у мішку”, який дорого обійшовся Індії.
Заплативши росіянам 974 мільйони доларів, Індія отримала корабель, який кілька років простояв в порту після того, як під час ремонту у 1996 році росіяни влаштували вибух просто у котельному відсіку. Крім того Індія хотіла повноцінний сучасний авіаносець, який можуть використовувати реактивні винищувачі, а не лише гелікоптери.
Тож корабель потребував додаткового ремонту та певної модернізації для того, щоб його можна було поставити у стрій. А це потребувало додаткових коштів і часу. Росіяни вимагали до 3 мільярдів доларів за те, аби провести усі необхідні роботи.
Ремонтно-модернізаційні роботи тривали аж до 2012 року, і тільки в 2013 році “Адмирал Горшков” був переданий Індії. На той момент він вже змінив назву на “Vikramaditya”, що означає “Королівство”.
Однак на цьому проблеми та витрати для Індії не скінчилися. Начебто щойно відремонтований та модернізований корабель мав несправні котли, що впливало на роботу двигуна. Також з’ясувалося, що авіаносець не має власної ППО, тож індійцям довелося встановлювати їх самостійно. Зрештою для різних ремонтів та оновлень авіаносець довелося поставити у сухий док ще на три роки.
“Індійцям довелося навчитися купувати авіаносці у росіян. Ймовірно, це цінний урок, який викладають в індійських військово-морських академіях і школах командування та генерал-штабу. Ймовірно, вони більше ніколи не будуть залежати від росіян у такій великій покупці”, – резюмує автор публікації.
Сучасна військова техніка, розробки та постачання зброї, аналітика оборонних технологій і нові системи безпеки — усе про армійське оснащення України та світу читайте в розділі «Зброя».