Підприємець та громадський діяч з Чернігівської області Микола Шкурко запропонував перенести столицю України в інше місто. На його думку, Київ розташований занадто близько до кордону з Росією, тому є вразливим.
Про це пише “Час Чернігівський”. На думку Шкурка, Київ нібито ніколи не був українським за духом.
Він зазначив, що в справі перенесення столиці треба говорити не лише про ідеологічний підтекст, але й про практичний. За словами Шкурка, у зв’язку з війною міграційні потоки змістились.
“Київ це факторія на Шовковому торговому шляху за часів Хозарського каганату, потім його відвоювали західні колонізатори: спочатку нормани (руси) і данці, потім скандинави (варяги). Яким було населення Києва – не важко здогадатися: від хозарів і варягів до греків та інших торгових людей та їхньої прислуги з місцевих слов’янських племен. Сюди додалися християнські священники (попервах — греки), які освячували подвиги князів-каганів”, — зазначив він.
На думку Шкурка, не випадково столицею першої української національної держави під булавою Гетьмана Хмельницького і далі став Чигирин, а київські митрополити Діонісій Балабан і Йосиф Тукальський-Нелюбович перебралися з Києва, де засіла московська залога, до Чигирина. За його словами, не склалося з Києвом як столицею і під час визвольних змагань 1917-1921 років, адже за національним складом він був переважно неукраїнським.
“Це був традиційний центр російського монархізму, що й описав киянин Булгаков у “Білій гвардії. За роки незалежності Київ перетворився на мегаполіс, у якому розчинилися острівці українства разом з урядовими установами, що унеможливило будь-який порядок і контроль з україноцентричних позицій. Дух наживи і космополітизму в усіх зовнішніх і невидимих проявах заволодів міським середовищем попри гасла “Любіть Україну!”. То з якого дива Київ міг раптом перетворитися на столицю незалежної України, щоб та стала успішною?”, — зазначив Шкурко.
Хто такий Микола Шкурко
Він — український краєзнавець, громадський діяч, підприємець, благодійник та книговидавець. Заснував і був генеральним директором Просвітньої виробничо-комерційної фірми “Сяйво” (1993—2023), а також директором Благодійного фонду “Ніжен” (від 2002 і до сьогодні).