Війна показала різні боки українського суспільства: поки села й малі містечка втрачають своїх мешканців на фронті, великі міста продовжують жити у звичному темпі, майже без змін. Командир мінометної батареї Мирослав Борисенко відверто говорить про цю соціальну нерівність: майже 90% мобілізованих – це жителі сіл, а з великих міст серед його підлеглих, за його словами, – тільки він та ще один військовий.
«Села просто не залишають шансів для ухилянтів, бо ховатися там немає де, – пояснює Борисенко. – Місцеві можуть буквально “на порозі” здати ухилянта, й він одразу відправиться в ТЦК. Натомість у великих містах вистачає анонімності, квартир, навіть під’їздів і зручного транспорту, щоб уникнути вручення повістки».
Ця проблема, на думку Борисенка, значно посилилася в мобілізації 2023-2024 років. Він відзначає, що якість нових бійців, особливо у піхоті й механізованих підрозділах, залишає бажати кращого – брак досвіду, відсутність підготовки, і що особливо помітно – небажання йти на війну. І хоч військовий відверто каже, що було б непогано бачити серед бійців дітей політиків і олігархів, він визнає, що такі мрії залишаться нездійсненими.
«Класова нерівність в армії – це реальність, – додає Борисенко. – Хотілося б, щоб і ті, хто має владу та гроші, відчули на собі справжню ціну війни. Але не варто мріяти: їхні діти на фронті не опиняться».
Борисенко наголошує, що для досягнення справедливості в мобілізації потрібні рішучі дії, зокрема він пропонує так звану “бусифікаціюhttps://expert.in.ua/tag/busyfikatsiya/” для великих міст – ширше використання мобільних груп для виявлення тих, хто ухиляється, особливо в анонімних куточках мегаполісів.