Російський диктатор Володимир Путін шукає новий інструмент залякування, бо розуміє, що Захід більше не боїться його погроз щодо ядерного удару. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на аналітиків та офіційних осіб, близьких до російської дипломатії.
У статті повідомляється, що всередині Кремля зростає визнання того, що неодноразове використання ядерної загрози починає втрачати свою силу, а червоні лінії Москви постійно перетинаються. Натомість аналітики та чиновники, близькі до високопоставлених російських дипломатів, заявили, що Путін розраховує на більш нюансовану та обмежену відповідь Заходу, який дозволить Україні використовувати ракети більшої дальності для ударів по Росії.
«Із ядерними погрозами був перебір. До таких заяв вже є імунітет, і вони нікого не лякають», — сказав виданню російський чиновник на умовах анонімності.
Науковець із Росії, наближений до МЗС РФ, визнав, що Росія навряд чи застосує ядерну зброю, «оскільки це дійсно призведе до незадоволення серед партнерів Росії на Глобальному Півдні, а також тому, що, очевидно, з військової точки зору, це не дуже ефективно».
«Уся ця дискусія про ядерний поріг перебільшує загрозу такого типу ескалації та недооцінює можливість альтернативних варіантів. Оскільки Захід має глобальну військову інфраструктуру… можна знайти багато вразливих місць», – додав науковець.
Показова нерішучість США у скасуванні заборони на глибокі удари західною зброєю по території РФ до певної міри заспокоїла Кремль. Зростає очікування, що дозвіл на удари, якщо його взагалі дадуть, буде «дуже обмеженим», кажуть аналітики та російські чиновники. Однак на Путіна все ще тиснуть, щоб він якось відповів, якщо дозвіл дадуть.
«Є розуміння, що червоні лінії, проведені Москвою, Заходом ігноруються, і з боку Москви повинні бути вагоміші та суттєвіші кроки, щоб продемонструвати серйозність своїх намірів», – заявив російський академік.
Засновниця французької компанії політичних консультацій R-Politik Тетяна Станова вважає, що глибокі ракетні удари по території РФ справді можуть стати внутрішньою політичною проблемою для Кремля, на відміну від інших «червоних ліній», які стосувалися передачі Україні різних типів зброї.
«Для Путіна це якісний зсув, який виводить ситуацію на новий рівень і за яким може послідувати подальше розширення», – каже вона.
Лоуренс Фрідман, почесний професор воєнних досліджень у Королівському коледжі в Лондоні, припускає, що на удари по території РФ Москва може відповісти диверсійними операціями проти військових цілей або іншої інфраструктури Заходу там, де участь Росії буде важко довести. Наприклад, Росія може почати тісну співпрацю з єменьскими хуситами.
«Він не хоче вдаватися до чогось драматичного чи різкого, у сенсі ядерних чи прямих боїв між нашими військами та його військами, але [це] не означає, що нічого серйозного не відбудеться», — вважає Фрідман.
Пов’язаний із Кремлем політичний аналітик Сергій Марков навпаки вважає, що Росії «доведеться ескалувати», оскільки Захід вже навчився не боятися російських «червоних ліній».
Тетяна Станова своєю чергою відкидає ймовірність таких ударів, поки ситуація для Кремля не буде справді випадком відчаю.
Однак Марков наполягає, що Путін міг би посилити свої погрози та розіграти «золоту карту», влаштувавши ескалацію просто перед листопадовими виборами в США, щоб посіяти в американцях реальний страх ядерної війни і щоб вони проголосували за Дональда Трампа, який виступає за поступки Росії.
Станова вважає, що поки що Путін і сам не знає, як йому захищати «червоні лінії».
Однак, зрештою, оскільки ефективність цього підходу падає, Путін ще не зрозумів, чим його замінити, сказала Станова, і невизначеність зростала, оскільки «ніхто не розуміє», які відповіді Путін зрештою обере для кожної конкретної дії.
«Я думаю, що Путін теж не розуміє», – сказала вона.
Фрідман також зазначив, що ядерні загрози Путіна були навмисно неоднозначними, щоб посилити відчуття небезпеки. «Це звучить загрозливо, але насправді він ніколи не говорить дуже конкретно про те, що збирається робити. Він дозволяє нам робити власні тлумачення, а люди тлумачать найгірше».