Нові геологічні дані дослідників з Університету Монаша (Австралія) свідчать про те, що колись Земля могла бути оточена кільцем уламків. Тобто вона була схожою до Сатурна.
За результатами дослідження, приблизно 466 мільйонів років тому навколо Землі утворилося кільце внаслідок розпаду масивного астероїда, яке зберігалося десятки мільйонів років. Вчені наголошують, що існування цього кільця могло мати глибокий вплив на клімат нашої планети, сприяючи значному охолодженню та формуванню її геологічного ландшафту, пише DailyGalaxy.
Ідея про те, що Земля колись мала кільце, подібне до Сатурна, виникає внаслідок незвичайного розподілу ударних кратерів 466 мільйонів років тому. Дослідницька група на чолі з професором Енді Томкінсом дослідила 21 відомий кратер того періоду, які переважно були зосереджені поблизу екватора Землі. Хоча це виглядає як аномалія, адже удари метеоритів зазвичай поширюються по планеті безладно.
Науковці нанесли на карту ці кратери на їхні початкові місця, використовуючи моделі руху тектонічних плит і виявили, що всі зіткнення відбулися в межах 30 градусів від екватора.
Команда дослідників припускає, що великий астероїд був захоплений гравітацією Землі та згодом розірваний на частини. Так утворилось кільце космічного сміття, яке оберталося навколо планети. Протягом десятків мільйонів років ці уламки поступово впали на Землю.
Вчені міркують, що існування такого кільця могло вплинути на клімат Землі. Адже приблизно через 20 мільйонів років після утворення кільця наша планета увійшла в різкий період охолодження, відомий як Хірнантський льодовиковий період, один із найхолодніших періодів в історії Землі. Науковці припускають, що кільце могло сприяти цьому охолодженню, затіняючи частини планети від сонячного світла, особливо поблизу екватора.
За словами Томкінса та його колег, кільце створило екваторіальну тіньову зону, яка зменшила кількість сонячної радіації, що досягає поверхні Землі, знизивши глобальну температуру.
Хоча ідея про наявність у Землі кільця є новою, планетарні кільця не є рідкістю в Сонячній системі. Кільця Сатурна є найвідомішими, але інші планети, такі як Юпітер, Уран і Нептун, також мають слабкі системи кілець. Ці кільця зазвичай складаються з частинок льоду та каміння, які обертаються навколо планет.
Цікаво, що планетарні кільця не обов’язково є постійними елементами. Вважається, що кільця Сатурна відносно молоді, їм приблизно 10 мільйонів років, і вони поступово розпадаються.
Подібним чином Марс зараз розриває на частини один зі своїх супутників, Фобос, який зрештою може утворити кільце навколо Червоної планети протягом наступних 20-40 мільйонів років.
Вчені наголошують, що розуміння цих космічних подій може не тільки пролити світло на минуле Землі, але й запропонувати цінні уроки для майбутньої планетарної науки та дослідження.
Останні відкриття, технологічні прориви, дослідження та інновації, що змінюють світ. Дізнавайтеся про найважливіші досягнення в галузях фізики, біології, космосу й медицини – у розділі «Наука».