Острів Пасхи відомий тим, що став місцем одного з найкатастрофічніших скорочень населення в історії, оскільки стародавні місцеві жителі, вочевидь, спустошили ресурси своєї батьківщини, спровокувавши екологічну катастрофу, яка прирекла їх усіх. Але нове дослідження ставить це твердження під сумнів. Результати нового дослідження показують, що популяція різьбярів пам’яток на острові не могла бути досить великою, щоб зникнути через неправильне поводження з природними ресурсами, як вважалося раніше.
Невелика ділянка суші в південно-східній частині Тихого океану, також відома як Рапа-Нуї, займає площу всього 163,3 квадратних кілометра і має виснажені ґрунти, в яких відсутні багато ключових поживних речовин, необхідних для вирощування сільськогосподарських культур, пише IFLScience. Коли перші європейці прибули в 1722 році, вони зіткнулися з місцевим населенням чисельністю близько 3000 чоловік, хоча присутність близько 1000 величезних кам’яних голів на острові натякала набагато більшу робочу силу в якийсь момент у минулому.
Щоб оцінити розмір цього колишнього співтовариства, дослідники зосередили увагу на існуванні так званих садів каміння, які давні жителі Рапа-Нуї використовували для підвищення продуктивності ґрунту до прибуття європейців. Укладаючи шари каміння різного розміру, місцеві жителі змогли запобігти втраті вологи з ґрунту, а також підвищити вміст поживних речовин, що дозволило вирощувати солодку картоплю у просторах між цією “кам’яною мульчею”.
У ході нового дослідження команда під керівництвом археолога Ділана Девіса з Колумбійської кліматичної школи провела нове супутникове обстеження альпінаріїв та виявила, що кількість цих садів просто не могла підтримувати досить велике населення острова, як вважалося раніше. Простими словами, чисельність населення острова просто ніколи не була такою великою, як вважалося.
А ізотопний аналіз зубів і кісток стародавніх трупів на Рапа-Нуї показав, що морепродукти та інші культури, як-от цукрова тростина, банани, таро та ямс, становлять від 35 до 45% місцевого раціону. Об’єднавши теплотворну здатність усіх ресурсів острова, дослідники кажуть, що в будь-який момент часу на Рапа-Нуї могло проживати максимальне населення, яке становить близько 3901 людини.
“Це показує, що чисельність населення ніколи не могла бути такою великою, як деякі з попередніх оцінок”, – сказав автор дослідження Ділан Девіс. “Цифри, запропоновані попередніми дослідженнями, ймовірно, були у п’ять-двадцять разів завищені”.
У новій роботі вчені витратили 5 років, щоб обстежити альпінарії на землі та каталогізувати їх. Далі вони використовували машинне навчання і виявили, що на острові безліч природних відслонень, які раніше помилково приймали за альпінарії. Результати показали, що тільки близько 0,76 квадратного кілометра Рапа-Нуї були відведені під сади каміння, які самі по собі могли б прогодувати населення чисельністю близько 2000 осіб. Такий висновок радикально переписує історію Рапа-Нуї, покінчивши з ідеєю безвідповідальної експлуатації ресурсів і перевищення чисельності населення.
“Наші результати доповнюють зростаючу кількість емпіричних досліджень, які показують, що Рапа-Нуї є яскравим прикладом того, як ізольоване населення з обмеженими природними ресурсами створило стійку систему існування, підтримуючи свою чисельність у межах обмежень несучої здатності навколишнього середовища”, – пишуть дослідники. “Цей урок протилежний теорії колапсу. Люди змогли бути дуже стійкими перед обличчям обмежених ресурсів, змінивши навколишнє середовище таким чином, щоб це допомогло”.