Після шпиталізації шанси на виживання у літніх пацієнтів трохи вищі, якщо їхній лікар – жінка. Таку тенденцію виявили американські лікарі-дослідники. Результати опубліковано в журналі Annals of Internal Medicine.
Автори дослідження проаналізували випадкову вибірку пацієнтів, які скористалися американською системою медичного страхування для пенсіонерів Medicare. Загалом було вивчено понад 458 тисяч медичних карток жінок і близько 318 тисяч карток чоловіків, які потрапили в лікарню в період з 2016 по 2019 рік.
Дослідження показало, що шанси на виживання залежать від статі – як самого пацієнта, так і лікаря. Зазначається, що лікарі-жінки дісталися приблизно 31% пацієнтів обох статей.
Підрахунки виявили, що за перший місяць після госпіталізації помирає трохи більше ніж 8% пацієнтів-жінок: 8,15%, якщо лікар – жінка, та 8,38%, якщо лікар – чоловік. Різниця становить 0,23%.
У пацієнтів-чоловіків смертність у середньому помітно вища – понад 10% за перший місяць. Але й тут підрахунки виявили кореляцію зі статтю лікаря, хоч і менш виражену. Так, у жінок-лікарів за перший місяць померло в середньому 10,15% пацієнтів-чоловіків, у чоловіків-лікарів – у середньому 10,23%. Різниця – 0,08%.
Хоча різниця і виглядає мізерною, автори дослідження визнали її статистично значущою. Тим більше, що тенденція зберігається і під час повторних госпіталізацій пацієнтів, які раніше вижили.
“Отримані результати говорять про те, що лікарі жіночої та чоловічої статі практикують медицину по-різному. Ці відмінності досить відчутні, щоб впливати на стан здоров’я пацієнтів”, – зазначив старший автор дослідження доктор Юсуке Цугава.
Автори зазначають, що нові дослідження мають виявити безпосередні причини того, чому смертність пацієнтів залежить від статі лікаря і чому ця різниця у пацієнтів-жінок утричі вища, ніж у пацієнтів-чоловіків.
За словами співавтора роботи Лізи Ротенштейн, ймовірною причиною може бути те, що лікарі-жінки зазвичай приділяють більше часу спілкуванню з пацієнтами і, як наслідок, краще вивчають анамнез. Крім того, жінки частіше обговорюють своїх пацієнтів з колегами і можуть давати підказки одна одній.