Американка Дебора Прум пережила два випадки клінічної смерті, які змінили її ставлення до життя.
Про свій позатілесний досвід вона написала у статті для Huff Post.
За словами жінки, перший випадок стався під час пологів старшої дитини, коли вона потрапила до лікарні з артеріальним тиском на рівні інсульту, низьким рівнем тромбоцитів, порушенням функції печінки та судомною активністю.
«Я або, точніше, моя сутність опинилася в кутку пологової кімнати, біля стелі, дивлячись на сцену вниз, поки мене терміново везли до операційної, і вони намагалися реанімувати мене та врятувати мене і мого сина. Дивно, але я не відчувала жодних емоцій», — пригадувала вона.
Про пережите Дебора не розповіла нікому, окрім свого чоловіка.
Вдруге клінічна смерть настала у неї після ДТП, коли в автомобіль, за кермом якого був її чоловік, на перехресті врізалася автівка, що проїхала на заборонений сигнал світлофора.
«Відразу після аварії я не усвідомлювала себе як унікальну сутність, не відчувала, що маю окрему ідентичність. Натомість я відчувала незнаний раніше цілковитий і глибокий спокій, у глибині душі я почувався в безпеці та як вдома», — описувала вона свої відчуття.
Жінка розповіла, що їй здалося, що вона була занурена у яскраво-жовте сяйво, ніби у «бочку з пудингом». За її словами, вона не почувалася мертвою, а навпаки — блаженно живою.
Несподівано Дебора почула ніби звідкись здалеку голос свого чоловіка Брюса, який кликав її на ім’я.
«Я хотіла залишитися в тому місці. Чесно кажучи, я не пам’ятаю, щоб ухвалила чітке рішення повернутися. Але я не впевнена, що мала тоді достатньо свободи, щоб ухвалювати якісь рішення», — написала вона.
За словами Дебори, згодом вона відчувала докори сумління через те, що хотіла чинити опір своєму поверненню до свого земного тіла, вважаючи це зрадою своїх близьких, та тугу за спокоєм того іншого дому, який тоді відчула.
«Коли я нарешті повернувся до свого тіла, незрозумілим чином я не відчувала болю. Мені знадобився деякий час, щоб усвідомити, що ми потрапили в аварію і що я дивлюся на розтрощений салон нашого колись міцного Volvo», — розповіла вона.
При цьому жінка стверджує, що поряд з нею був якийсь чоловік, що тримав її за руку до прибуття медиків та рятувальників, хоча, як виявилося, більше ніхто його не бачив.
«Зараз я менш релігійна, але більш духовна. Я менше турбуюся про дотримання правил і більше уваги приділяю тому, щоб прислухатися до порад. Я відчуваю більший зв’язок з іншими людьми, але не хвилююся та не несу відповідальності за те, щоб переконати їх прийняти той чи інший набір переконань. Я не сумніваюся в існуванні Бога, але тепер маю більш ширше, інклюзивніше та гнучкіше бачення того, як Бог діє», — пояснила Дебора те, як пережитий досвід вплинув на неї.
За її словами, переживання близької смерті допомогли чітко усвідомити скінченність життя.
«Я рідко зволікаю, бо ніколи не впевнена повністю, що завтра мені дадуть ще один дар. Хоча такий погляд може здаватися похмурим, це не так. Ця впевненість спонукала мене займатися своїми гобі, навчитися малювати портрети, розібратися, як грати на мандоліні, а також заощадити гроші та купити 22-річний пікап, щоб легше перевозити свій велосипед і каяк у пригодах. Гостро усвідомлюючи, що моє життя досягне свого кінця в певний час, я відчуваю поштовх вичавити максимум з кожної хвилини», — підсумувала вона.