Навколо вживання макаронів точиться чимало суперечок, а деякі застереження експертів звучать по-справжньому лячно.
Регулярна поява пасти в раціоні кілька разів на тиждень безпосередньо впливає на рівень цукру в крові. Проте фахівці заспокоюють: цей вплив не обов’язково є руйнівним — усе залежить від сорту борошна, способу приготування та правильних «сусідів» на тарілці.
Як з’ясувалося, макарони можуть бути як швидким вуглеводом, так і продуктом із помірним глікемічним індексом. Ключовим фактором тут є ступінь готовності. Паста, приготована до стану аль денте (з твердою серединкою), засвоюється повільніше, що запобігає різким стрибкам глюкози. Натомість переварені макарони діють на організм майже як білий хліб або чистий цукор, стрімко підвищуючи рівень глюкози.
Вчені також виявили цікавий ефект резистентного крохмалю: охолоджені або повторно розігріті макарони змінюють свою структуру. У них утворюється особлива форма вуглеводів, яка перетравлюється значно довше, що позитивно впливає на контроль інсуліну. Це робить вчорашню порцію пасти навіть дещо безпечнішою для метаболізму, ніж щойно зварену гарячу страву.
Експерти наголошують, що розвиток серйозних патологій, як-от інсулінорезистентність чи діабет 2-го типу, провокують не самі макарони, а їхнє надмірне споживання у поєднанні з жирними соусами. Найкращим вибором є цільнозернова паста, багата на клітковину, оскільки вона не лише уповільнює травлення, а й покращує чутливість клітин до інсуліну.
Щоб зробити страву максимально безпечною, її варто доповнювати білками (курка, морепродукти), корисними жирами та великою кількістю овочів. Такий мікс суттєво знижує загальне глікемічне навантаження на підшлункову залозу. У підсумку, помірність у порціях та висока якість продукту є головними запобіжниками від метаболічних розладів.