Дослідники із Щецинського університету в Польщі встановили, що звичка жувати гумку може допомогти зосередитися та зняти стрес.
Про це пише видання Fox News.
Використовуючи МРТ, ЕЕГ та ближню інфрачервону спектроскопію, автори дослідження виявили, що жування змінює активність мозку в областях, пов’язаних із рухом, увагою та регуляцією стресу.
Як виявилося, жувальна гумка активує не тільки рухові та сенсорні мережі мозку, що беруть участь у жуванні, але й вищі області, пов’язані з увагою, пильністю та емоційним контролем.
Дослідники підтвердили попередні висновки про те, що жування жувальної гумки може зняти стрес, але тільки в певних ситуаціях.
У лабораторних експериментах люди, які жували жуйку під час виконання завдань, що викликають помірний стрес, таких як публічні виступи або обчислення в розумі, часто повідомляли про нижчий рівень тривожності, ніж ті, хто цього не робив.
Однак жування жуйки не завжди знижувало тривожність у стресових медичних ситуаціях, наприклад, безпосередньо перед операцією, і не давало явної користі, коли учасники стикалися з нерозв’язними проблемами, покликаними викликати фрустрацію.
У кількох дослідженнях дослідники також виявили, що люди, які жували жуйку, не запам’ятовували списки слів чи історій краще, ніж ті, хто цього не робив, і будь-яке підвищення уваги зникало незабаром після припинення жування.
«Хоча ці ефекти часто короткочасні, діапазон результатів… підкреслює здатність жувальної гумки модулювати функції мозку, що виходять за межі простого контролю рухів рота. Однак на даний момент нейронні зміни, пов’язані з жуванням жувальної гумки, не можуть бути безпосередньо пов’язані з позитивними поведінковими та функціональними результатами, що спостерігаються у дослідженнях», — зробили висносок дослідники.
Історія жувальної гумки
Історія жувальної гумки триває щонайменше 8000 років. Ця звичка бере початки у Скандинавії, де люди жували березову смолу, щоб розм’якшити її та використовувати як клей для інструментів.
Інші стародавні культури, включаючи греків, корінних американців та майя, також жували деревну смолу заради задоволення чи заспокійливого ефекту.
Наприкінці XIX і на початку XX століть Вільям Ріглі-молодший перетворив жувальну гумку з дивовижі на масову споживчу звичку. Його бренди рекламували жувальну гумку як спосіб заспокоїти нерви, вгамувати голод і зосередитися.
У 1940-х роках дослідження показало, що жування жуйки знижує напругу, але не змогло пояснити чому. Тепер вчені нарешті починають розуміти біологічні причини цих давніх переконань.