В рамках революційної розробки вчені виявили закономірності в найбільш агресивних типах раку, які можуть прокласти шлях до нових інноваційних методів лікування. Дослідники зосередили свої зусилля на невеликих фрагментах синтетичної ДНК, які відіграють вирішальну роль у тому, що пухлини процвітають і чинять опір хіміотерапії. Цей новий підхід може дати нову надію в боротьбі з найскладнішими формами
Про результати дослідження інформує журнал Nature.
Команда протестувала 39 різних типів пухлин у майже 15 тисяч пацієнтів із Великої Британії. Вчені виявили закономірності в найбільш агресивних типах раку, які можуть прокласти шлях до нових інноваційних методів лікування.
Надія для подолання агресивних типів раку
Дослідники зосередили свої зусилля на невеликих фрагментах синтетичної ДНК, які відіграють вирішальну роль у тому, що пухлини процвітають і чинять опір хіміотерапії. Цей новий підхід може дати нову надію в боротьбі з найскладнішими формами раку.
Значним досягненням у лікуванні раку стала розробка вченими нового препарату з використанням технології екологічної ДНК (еДНК). Цей інноваційний препарат призначений для вибіркового впливу на уражені клітини та їх знищення, а також для запобігання швидкому виникненню резистентності пухлин.
Що виявили вчені
Більшість генів у клітинах людини містяться у 23 парах хромосом, які розташовані всередині клітинного ядра. Але іноді фрагменти відриваються від хромосом і утворюють кола екДНК, які розташовані окремо від хромосом.
Зауважте. Раніше екДНК вважалася рідкісною та несуттєвим факторм у розвитку раку, та згодом вчені виявили, що 17,1% пухлин містили екДНК. Зокрема, хибний генетичний матеріал частіше трапляється в окремих формах раку грудей, мозку та легенів.
Значним досягненням у дослідженні раку стало те, що коли ракова клітина ділиться, кожна дочірня клітина, як правило, успадковує однакову кількість хромосом. Однак, якщо вихідна ракова клітина має кілька копій позаклітинної ДНК (еДНК), вони можуть розподілятися нерівномірно під час клітинного поділу. Це явище сприяє збільшенню генетичного різноманіття серед ракових клітин, що в кінцевому підсумку підвищує їхню стійкість до протиракової терапії.