В часи, коли світом шириться історія з новим, невідомим вірусом, деякі країни закривають кордони, а лікарі бʼють на сполох, відома всім хвороба продовжує забирати життя у простих людей. Йдеться про цукровий діабет, який, за даними ВООЗ, щороку вбиває близько 1,5 млн людей.
Заступниця директора ТОВ “Торгово-Промислова корпорація “Здорова Нація” Анна Махмудова не за чутками знає, наскільки ця хвороба небезпечна. Амбіції глобальні – модернізувати охорону здоров’я в Україні шляхом технологічних інновацій. Як саме компанія бачить цей шлях та чим допомагає людям з цукровим діабетом – читайте в нашому новому інтервʼю.
Інформаційна довідка: Анна має великий досвід управління міжнародними проектами, вільно володіє китайською та англійською мовами, крім України навчалася в США та Китаї.
– Анно, на відміну від Заходу, історія з технологічними інноваціями в Україні не так поширена. Розкажіть трохи про вашу ідею.
– Наш проект покликаний підвищити якість життя і зберегти здоров’я людей з діабетом шляхом безперервного моніторингу рівня глюкози в крові за допомогою малоінвазивного сенсору, що замінюється один раз на два тижні.
В порівнянні з традиційними глюкометрами, наші системи не вимагають багаторазових щоденних проколів, і головне – своєчасно попереджають про гіпо- та гіперглікемію. Ці два стани призводять до враження судин, ниркової недостатності, і особливо небезпечні втратою свідомості, судомами, комою і навіть летальними наслідками. Системи POCTech допомагають їх уникати.
– Наскільки я знаю, одна з цілей вашого проекту – просвітницька. Про що йдеться?
– На жаль, я маю особистий досвід зіткнення з діабетом – кілька років тому у мого родича діагностували діабет 1 типу. Це був стресовий момент, і я глибоко занурилася в тему, порівнюючи медичні рекомендації з передовими дослідженнями. Виявилося, що наші лікарі дають багато застарілих порад щодо харчування та контролю глюкози.
І не дивлячись на те, що на момент, коли я долучилася до цього проекту, я вже багато знала про діабет і способи його контролю, системи безперервного моніторингу глюкози в крові стали для мене відкриттям. Я знала про помпи для діабетиків, але з досвіду в моїй сім’ї вони все одно не контролюють глюкозу настільки чітко, як це можна робити самостійно, до того ж вони доволі дорогі та не доступні широкому колу споживачів в Україні.
Тому один з напрямів для нас – це робота з ендокринологами та просвітницька діяльність. У нас в штаті працюють люди з діабетом, які самі користуються цією системою і виступають її амбасадорами.
Для того, щоб ефективно контролювати рівень глюкози в крові традиційними глюкометрами з тест-смужками, потрібно брати кров з пальцю для аналізу до 10 разів у дні стабільної глікемії, і 15-20 – якщо глікемія нестабільна. Після установки сенсора POCTech достатньо кількох тест-смужок у перші кілька днів для калібрації, і наступні 14 вони потрібні лише в разі необхідності.
Тому коли мене запросили в цей проект – я не вагалася і прийняла цю пропозицію.
– Цукровий діабет найгірше переносять діти, адже дітей значно важче контролювати. Чи підходять ваші системи для них?
– Наразі ця система ще не проходила клінічних іспитів на неповнолітніх, але наші китайські партнери на перспективу будуть розробляти цю систему і для дітей.
– Знаю, що безпосередньо ваші задачі стосуються безпеки компанії. Наскільки взагалі часто шахраї намагаються зламати подібні проекти?
– Коли виходиш на новий ринок з інноваційним продуктом під торговою маркою оригінального виробника – я вважаю, що ексклюзивність контракту – це необхідний фактор, що захистить ваш бізнес коли він набере обертів.
Розробка нового ринку – кропітка й здебільшого невидима робота. Впізнаваність бренду, реклама, маркетинг потребують інвестицій, і коли бренд стає популярним, часто з’являються ті, хто хоче на ньому швидко заробити.
З іншого боку, в обмін на ексклюзивність виробники вимагають зобов’язань щодо мінімальних обсягів закупівель на декілька років вперед. Важливо реально оцінити свої сили, адже невиконання контракту дає виробнику право розірвати договір і знайти іншого партнера. Єдиний шанс зберегти ексклюзивність в такому разі – це міцні партнерські стосунки.
– Чи були у вас випадки, коли шахраї намагалися вкрасти цінну інформацію у вашому проекті? Як ви з цим боролися?
– Цікаво, що мене для цього і запросили — в першу чергу розібратися з шахраями. В якийсь момент з’явилася дзеркальна компанія, що намагалась перехопити увесь імпорт з Китаю, хоч на той момент у нас уже був підписаний ексклюзивний контракт.
Моя роль полягала в проведенні перемовин з Китаєм та кризовим менеджментом ситуації, що склалася. Я збирала усі докази, писала листи двома мовами, виходила на відеоконференції разом з колегами, — це був стресовий час, але у нас все вийшло, і після перших раундів перемовин з китайською стороною мені запропонували стати замісником директора і партнером “Здорової Нації” з долею в бізнесі.
– Один з напрямків вашої діяльності стосується роботи з китайським ринком. Для більшості українців це щось неосяжне, звідки у вас ці навички?
– Так, паралельно з цим стартапом я вже п’ятий рік займаюся розвитком експорту для українського виробника пакувальних матеріалів. Китай – одна з десяти країн, за які я там відповідаю, і це один з найцікавіших моїх кейсів.
За цей час я у 5 разів збільшила об’єми їх експорту в Китай. Зараз ми займаємо приблизно 50% ринку Китаю в нашій ніші, що є неймовірним результатом, особливо враховуючи те, що ми конкуруємо там і з європейськими, і з місцевими китайськими виробниками.
Імпорт китайських товарів і перепродаж їх в Україні – це стандартна схема, а от щоб товарний бізнес зміг виробити товар в Україні та успішно продавати його в Китай, нарощуючи об’єми експорту із року в рік, а не як разова трансакція, – таких кейсів я більше не знаю. Це предмет особливої гордості для мене.
Я почала роботу з Китаєм ще на 3 курсі університету як перекладач. Вже і не згадаю яку кількість перемовин я провела за цей час, але з моїм досвідом коли я перекладаю контракти для інших компаній, вже додаю свої коментарі як покращити його текст щоб краще захистити бізнес клієнта.
Взагалі перекладацька діяльність мене багато чому навчила, і саме завдяки їй я нарощую корисні зв’язки з керівниками та власниками бізнесів. Мене саме так у “Здорову Націю” і запросили – через сарафанне радіо. Я вже давно не перекладач, а міжнародний перемовник.
Перед бізнес зустрічами я питаю у замовника які його цілі, і фасилітую перемовини згідно з цими цілями у контексті мовних і культурних відмінностей. Ну і враховуючи, що клієнти до мене повертаються і пропонують партнерства – я думаю, що успішно справляюся з проектами, які беру в роботу.
– Повертаючись до проекту, якими були ваші задачі на китайському ринку?
– Насамперед забезпечити нашу ексклюзивність як офіційного і єдиного представника POCTech в Україні, і розвинути цей бренд на українському ринку. Хоча в Україні доступні й інші системи моніторингу глюкози в крові, наша система POCTech – єдина сертифікована в Україні. Це відкриває можливості для співпраці з медичними закладами, а наша стратегічна мета – досягти державного забезпечення цих систем для всіх пацієнтів з діабетом, аналогічно до програми забезпечення інсуліном.
– Який найбільший виклик у вас був за час роботи в проекті?
– Для роботи з технологічними інноваціями потрібно вміти приймати рішення і діяти в умовах високої невизначеності, адже бізнес з розробки нового продукту і нової послуги вимагає нових бізнес-моделей. Більш за все в «Здоровій Нації» мене мотивує творча свобода у впровадженні нових ідей та рішень, відсутність бюрократії та швидке ухвалення рішень.
Робота з інноваціями – це виклик за своєю природою. Але виклики – це саме те, що я люблю.
– Ви прийшли в “Здорову Націю” вже маючи неабиякий багаж знань. Не дивно, що вас взяли на посаду заступника директора. Чим ви займалися до цього?
– Моя кар’єра розпочалася з перекладацької діяльності, і, досягнувши рівня синхронного перекладу, я усвідомила, що хочу розвиватися далі. Під час роботи я спостерігала, як культурні відмінності та недостатня комунікаційна підготовка ускладнюють міжнародні переговори. Це спонукало мене до розвитку в ролі перемовника-фасилітатора, де знання іноземних мов стає інструментом для досягнення стратегічних бізнес-цілей.
Згодом мене запросили до компанії, що експортує пакувальні матеріали у понад 60 країн світу. Вже п’ятий рік я розвиваю експорт у десяти країнах, відкрила нові ринки в Новій Зеландії та Таїланді й наразі веду переговори щодо виходу у В’єтнам.
Вільне володіння китайською мовою залишається рідкісною компетенцією в Україні. На моєму курсі не більше 5 студентів з 40 повністю опанували мову, а кількість університетів, де китайська є основною спеціальністю, мінімальна. Фахівців, які не лише знають мову, а й мають досвід у міжнародному бізнесі та переговорах, дуже мало. Це і є моєю ключовою конкурентною перевагою.
– Фактично, ви пройшли шлях від перекладача до топ–менеджера. Це вражає! Які ваші подальші плани як у межах стартапу, так і поза ним?
– Наша ключова мета – зробити системи CGM доступними для всіх діабетиків країни та продовжувати залучати інші інноваційні медичні технології з-за кордону. Я вже проводила переговори в Ізраїлі щодо розумних домашніх клінік – пристроїв для надання первинної медичної допомоги вдома. Це може стати актуальним, зважаючи на глобальні виклики у сфері охорони здоров’я.
Поза стартапом я зосереджена на розвитку міжнародного бізнесу: виході на нові ринки, оптимізації імпорту та кризовому менеджменті. Можливо, з часом відкрию власну компанію, що надаватиме такі послуги як аутсорсер. Це те, що я роблю найкраще, і те, на що попит постійно зростає.
Автор: Світлана Ковальчук