Колись величний палац Башара Асада, що був символом його абсолютної влади, нині перетворився на руїну. Президент Сирії, який понад 24 роки керував країною, змушений був залишити свою резиденцію і тікати, залишивши за собою сліди багатства і розкоші, які тепер нагадують лише тінь минулого. Місце, де приймалися важливі для країни і регіону рішення, тепер відкрите для туристів із телефонами в руках.
Журналіст німецького видання Bild Себастьян Пренгель відвідав палац, який ще недавно уособлював авторитарний стиль правління Асада. Він побачив кабінет із різьбленим письмовим столом, вартість якого сягала 100 тисяч доларів, спальню з розкішним ліжком із махагонієвого дерева, ванну кімнату, облицьовану мармуром, і золоті люстри, які раніше освітлювали ці величезні зали. Однак сьогодні ці люстри спотворені вогнем, що охопив частину палацу після падіння режиму. Стіни були вкриті кіптявою, стелі обвалилися, а уламки валялися на підлозі. Пишний інтер’єр перетворився на нагадування, що навіть найбільші багатства і влада не можуть гарантувати безпеку.
Однією з найбільш символічних знахідок, які побачив репортер, став портрет Володимира Путіна. Картина в дерев’яній рамі лежала побита, зламана і просто викинута під пальмою. Цей портрет колись свідчив про союз двох диктаторів, які підтримували одне одного в політичних іграх. Сьогодні ж він став символом того, як швидко могутність і вплив можуть перетворитися на руїни.
І поки палац Асада стає місцем для туристичних фотографій, російський президент Володимир Путін шукає нових союзників, продовжуючи свою агресивну політику. Один із таких союзників — прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. За інформацією джерел, Путін продовжує чинити на нього тиск, використовуючи політичний і економічний шантаж. Це включає питання поставок енергоресурсів та фінансової допомоги. Угорщина, яка залежить від російського газу, опинилася в ситуації, коли Орбан був змушений виступати з позицій, що суперечили загальній європейській підтримці України. Політичний шантаж і тиск — це інструменти, які Путін використовує для розколу єдності ЄС, що є критично важливим в умовах російсько-української війни.
Ця історія — не лише про падіння Асада чи зламаний портрет Путіна. Це про те, як диктатори та їхні союзники стають заручниками власних амбіцій. Розкішні палаци та величні союзи не можуть протистояти реальності, яка рано чи пізно ставить усе на свої місця. Сьогодні туристи прогулюються зруйнованими залами палацу Асада, а портрет Путіна лежить у пилу. Завтра, можливо, історія нагадає про себе і тим, хто вірить, що влада і союзники можуть захистити їх від краху.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».