Вчені задокументували перший у світі випадок, коли акулу з’їв більший хижак у відкритому морі на південний захід від Бермудських островів. В одному з інцидентів репродуктивна самка акули-порбігла, що мешкає в Атлантиці, втратила не лише своє життя, але й усіх своїх дитинчат, що розвивалися, пише Independent.
Результати дослідження, опубліковані в журналі Frontiers in Marine Science, якщо вони будуть перевірені і підтвердяться, можуть мати важливе значення для збереження видів, які вважаються зникаючими за рішенням ООН, кажуть дослідники.
“Вбивство однієї з наших вагітних акулпорбіглів стало несподіваним відкриттям”, – каже співавтор дослідження Брук Андерсон.
Акули-порбігли мешкають в Атлантичному і південній частині Тихого океану, а також у Середземному морі, виростаючи в потужних звірів довжиною близько 4 метрів і вагою до 230 кг. Хоча відомо, що вони живуть до 30 і навіть 65 років, самки цього виду не розмножуються, поки їм не виповниться 13 років.
Самки народжують в середньому лише близько чотирьох дитинчат щороку або два після періоду вагітності від восьми до дев’яти місяців. Через повільний репродуктивний цикл популяції цих акул не можуть швидко відновлюватися після постійного вилову або втрати середовища існування.
Щоб дослідити цей вразливий вид, у 2020 та 2022 роках вчені відловили та випустили акул-порбіглів біля мису Код у штаті Массачусетс, прикріпивши до них супутникові мітки. Вони надсилали дані про поточне місцезнаходження окул на супутники щоразу, коли їхній плавник піднімався над поверхнею води.
Однією з мічених акул була вагітна самка довжиною близько 2,2 м. Дослідники сподівалися відстежити самку і отримати дані її мітки, щоб визначити важливі місця проживання матерів цього виду та їхніх новонароджених.
Але супутникова мітка самки акули почала передавати сигнали за межами Бермудських островів через п’ять місяців після її звільнення, що свідчило про те, що вона відірвалася від решти. Дані, отримані вченими, показали, що протягом цих п’яти місяців акула плавала на глибині близько 100-200 м вночі та 600-800 м вдень, що підтверджує, що більшу частину часу вона перебувала під водою.
Але раптом, починаючи з 24 березня 2021 року, протягом приблизно чотирьох днів, акула, схоже, постійно перебувала на глибині від 150 до 600 метрів.
“Це можна пояснити лише одним: того дня нещасну акулу-порблігла вполював і з’їв більший хижак”, – кажуть науковці.
Дослідники вважають, що в цьому районі є лише два кандидати в хижаки, достатньо великі, щоб полювати на дорослих акул-порбіглів: велика біла акула і короткоплавникова акула-мако. Вони підозрюють, що велика біла акула, швидше за все, є винуватцем цього інциденту, оскільки акула-мако вдень пірнає на більшу глибину.
“Ми часто думаємо про великих акул як про вищих хижаків. Але з технологічним прогресом ми почали відкривати, що взаємодія між великими хижаками може бути навіть складнішою, ніж вважалося раніше. Нам потрібно продовжувати вивчати взаємодію хижаків, щоб оцінити, як часто великі акули полюють одна на одну”, – каже доктор Андерсон.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».