Під час Другої світової війни ВМС США спершу не знали, як безпечно підготувати тисячі пілотів до висадки на авіаносці, аби їм не загрожувала небезпека з боку німецьких підводних човнів в Атлантиці, а також японських субмарин у Тихому океані. Однак потім військові вирішили, що для таких навчань підійде озеро Мічиган. Про це пише Slashgear.
“Ідеальність цього внутрішнього озера полягала не лише в його відокремленості, але й в тому, що ВМС вже були присутні неподалік, в Гленв’ю, штат Іллінойс, де вони розширили свої операції між 1923 і 1942 роками, побудувавши ангари, аеродроми і злітно-посадкові смуги по всій території”, – пояснили у матеріалі.
Аби відтворити умови авіаносця, військово-морський флот вирішив зняти з двох бокових веслових пароплавів (SS Seeandbee і Greater Buffalo) їхні корпуси та перебудувати на імпровізовані авіаносці, додавши плоскі дерев’яні злітні палуби, які були, як плавучі злітно-посадкові смуги.
“Вони були перейменовані на USS Sable та USS Wolverine, які, можливо, є найдивнішими військовими кораблями, що коли-небудь використовувалися ВМС США. Хоча ці авіаносці були неозброєними і нетрадиційними, вони виявилися життєво важливими для навчальної програми”, – підкреслили у Slashgear.
Тому з 1942 року і до кінця Другої світової війни близько 15 тисяч пілотів ВМС США, серед яких був і майбутній президент Джордж Буш-молодший, навчилися злітати і сідати саме на таких імпровізованих суднах.
Невдачі та втрати літаків під час навчань
Зазначається, що тисячі військово-морських пілотів проходили тренування на цих суднах, тому через такий тиск регулярно траплялися аварії.
“Серед втрачених були пікірувальні бомбардувальники Grumman F4F Wildcats і Douglas SBD Dauntless, які вважалися одними з найкращих американських літаків, що використовувалися у Другій світовій війні. Втім, часу на роздуми про ці втрати було обмаль. Коли за океаном вирувала Друга світова війна, першочерговим завданням було навчити якомога більше пілотів, і якнайшвидше. І ось, один за одним, літаки безшумно опускаються в озеро Мічиган”, – додали у матеріалі.
Попри те, що під час навчань кораблі берегової охорони США патрулювали озеро, аби врятувати пілотів та фіксувати місця падіння літаків, багато з них так і не вдалося підняти. Тому зараз багато з повітряних суден досі залишаються на дні.
“У 1980-х роках незалежні групи з відновлення, такі як A and T Recovery, почали відновлювати літаки і змогли повернути близько 40 одиниць. Такі організації, як NOAA і Командування військово-морської історії та спадщини, також долучилися до пошуків і використовують гідролокатори, дистанційно керовані апарати і водолазні обстеження, щоб знайти, ідентифікувати і, за можливості, повернути ці реліквії”, – додали у виданні.
Знайдені літаки зараз можна зустріти по всій країні, які зберігаються у різних музеях.
“Хоча деякі з приблизно 130 збитих літаків вже підняті, для решти час спливає. Цей підводний флот – більше, ніж іржавий метал, це затоплена глава американської військової історії. І без прискорення зусиль зі збереження, ця глава може незабаром бути стерта і не підлягатиме відновленню”, – підсумували в Slashgear.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».