Мало хто з українців знає про існування такого фрукта, як наранхілья – плід, який можна зустріти лише у високогір’ях Південної Америки, і про який дізнаються лише на ринках Колумбії чи Еквадору. Місцеві називають його луло (у перекладі з іспанської “маленький апельсин”), готують із нього соки та десерти, хоча зовні він нагадує помідор у пухнастій шкірці.
І, ймовірно, саме це і стає причиною того, чому так багато туристів намагається вивезти його собі додому. Кому було б нецікаво показати своїм родичам і друзям яскраво-помаранчеву кульку розміром з тенісний м’яч, що до того ж вкрита м’якими коричневими волосками?
Але попри популярність, цей плід неможливо вивезти з країни. І заборона пов’язана зовсім не з його рідкістю.
Що таке наранхілья
В інтернеті можна зустріти твердження, що наранхілла – це хурма. Однак це хибна думка: наранхілья належить до сімейства пасльонових і є родичем помідора, а зовсім не хурми.
Зростає цей фрукт тільки в країнах Анд – наприклад, у Колумбії та Еквадорі. За межами Південної Америки свіжі плоди практично не зустрічаються. Тому його називають місцевим “скарбом”.
Який у фрукта наранхілья смак
Місцеві жителі запевняють, що має луло фрукт смак, який неможливо порівняти з жодним іншим плодом. Він поєднує кислинку цитрусових і солодкість тропічних плодів. М’якоть плоду яскраво-зелена, соковита, за структурою, як ми вже писали раніше, нагадує томат.
Смак наранхільї описують як суміш ревеню і лайма з легкою ноткою ананаса. Він одночасно кислий, солодкий і злегка терпкий, як та ж хурма.
Чому наранхілью не можна вивезти з країни
Свіжий луло фрукт практично неможливо привезти додому з поїздки. Туристи, спробувавши сік на ринку в Кіто, нерідко намагаються купити плоди з собою, але в аеропорту на них чекає розчарування: вивозити нарангілью з країни не вийде з кількох причин.
По-перше, плід дуже ніжний. Тонка шкірка не витримує тиску, і за найменшої тряски стигла м’якоть швидко перетворюється на кашу. Тому фрукти знімають ще недозрілими, але навіть так вони вимагають дбайливого транспортування в прохолодних умовах. Найменша помилка – і врожай зіпсується ще в дорозі.
По-друге, діють карантинні обмеження. Як і багато свіжих фруктів, наранхілью заборонено провозити через кордон – для захисту сільського господарства від можливих шкідників і хвороб. У результаті свіжу наранхілью за межами Анд майже не зустрінеш.
За кордон відправляють лише перероблений продукт – наприклад, пастеризований сік або заморожену м’якоть. Але ні аромат, ні смак у такої продукції вже не ті. Щоб спробувати наранхілью в усій красі, доведеться вирушити в південноамериканські гори.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».