Глава РФ повністю обнулив усі домовленості з елітами.
Про це пише експерт Вадим Денисенко, «Фейсбук».
1. Те, про що я говорив давно, стало реальністю. Путін після виборів повністю обнулив усі домовленості з елітами. Наразі старі правила гри вже не працюють, а нових ще немає.
2. Головна перестановка – над Міноборони, а зниження статусу екс-секретаря Радбезу М. Патрушева рівня помічника президента. До звільнення з Ради безпеки Патрушев був куратором усіх силовиків. Тепер взагалі такої людини, яка курирувала б силовиків, просто не існує з усіма наслідками, що випливають. Щодо самого Патрушева, то його нове поле діяльності — кораблебудування. Це з одного боку схоже на призначення Будьонного заступником міністра АПК з конярства. А з іншого — це не лише конфлікт із керівництвом ВТБ (банк відповідає за будівництво нових кораблів), а й найважливішу ділянку роботи, яка пов’язана насамперед із Північним морським шляхом та всіма військовими флотами.
3. Щодо Міноборони, то за часів Шойгу воно було розділене між Шойгу та людьми Патрушева та Чемезова (плюс залишки від Сердюкова, який зараз працює у структурах Ростеха). Так от, зараз ми бачимо бліцкриг із зачистки МО від топ-менеджерів, що орієнтувалися на вищезгаданих персонажів. А разом з тим і спробу знищити існуючий корупційний ланцюжок: Міноборони (Шойгу) – ВПК (Чемезов) – силовики (Патрушев). Не секрет також і те, що у вищому керівництві ФСБ є низка людей Патрушева та Чемезова, і поки що потрібно лише дивитися, чи звільнення будуть і там.
4. Перемога Чемезова в уряді поки що, звичайно, не стала для нього пірровою. Але всіма кадровими призначеннями Путін розвалив найсильніший тандем у своєму оточенні: тандем Патрушева та Чемезова, який міг стати державою у державі. Власне всі кадрові зміни останніх днів пов’язані саме зі зростанням впливу і навіть зрощуванням цього тандему.
5. Новий міністр оборони ніякий не ідеолог «економічного контрсанкційного дива», як про це багато хто писав останніми днями. Він був, перш за все, «государовим оком» в уряді Мішустіна. У Міноборони він має дві функції: провести зачистку та перенаправлення корупційних схем, а також покращити технологічні ланцюжки між Ростехом та армією. Чекати на диво, як багато хто пишуть, — малореально. Однак у певних точкових завданнях він, напевно, покаже результат. Повторюся: у точкових проектах.
6. Важливо звернути увагу на малопримітну посаду міністра спорту, яка дісталася ставленику С. Кирієнку М. Дегтярьову . Зважаючи на все, у Кремлі побоялися створювати окрему структуру по молоді (молодь і мігранти – дві головні проблемні точки російської влади) і «прикрилися» спортом. Важливо, що це питання хотіло б курирувати Кирієнка, але новому міністру дали іншого президентського куратора Дюміна. Дюмін у своєму функціоналі також матиме Держрада (теж конкуренція з Кирієнком) та ВПК (конкуренція з Чемезовим і, мабуть, поки що підтримка Білоусова). Зараз усі аналітики кажуть, що посада помічника президента для Дюміна – це транзит перед стрибком нагору. Напевно, це так. Але попередній транзит (посада губернатора) затягнувся довгі роки.
7. Головне питання, на яке немає відповіді: на кого у всіх цих кадрових іграх спирався Путін. Поки ми можемо лише здогадуватися, хто це, але від відповіді на це питання залежатиме те, хто утворюватиме найближче коло Путіна після того, як політик номер два (Патрушев) як мінімум тимчасово втратив свій статус.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».