Підйом Китаю, агресія Росії та ненадійність Америки можуть призвести до нової хвилі розповсюдження ядерної зброї, стверджує Гел Брендс, оглядач Bloomberg і заслужений професор імені Генрі Кіссінджера у Школі передових міжнародних досліджень Університету Джона Гопкінса.
Нещодавній конфлікт між Індією та Пакистаном, який, здається, вщух завдяки частковому втручанню США, привернув увагу світу, оскільки будь-яке зіткнення між цими двома державами може стати першою ядерною війною з 1945 року. Проте якщо ця криза вщухла, ядерна небезпека – ні. Світ вступає в нову ядерну еру, складнішу і потенційно набагато менш стабільну, ніж попередні.
На відміну від часів холодної війни, коли ядерне протистояння було двостороннім між США та СРСР, нинішня ера характеризується п’ятьма ключовими тенденціями, які загрожують усталеним поняттям ядерної стратегії та стабільності.
По-перше, повернулося ядерне суперництво великих держав, і цього разу в грі три гравці. За останні два десятиліття президент Володимир Путін відбудував і модернізував російський арсенал, використовуючи його як щит під час вторгнення в сусідні країни. Тим часом китайський лідер Сі Цзіньпін нарощує ядерний арсенал своєї країни з приблизно 200 боєголовок у 2020 році до понад тисячі до початку 2030-х років.
По-друге, нові технології можуть зробити ядерне стримування більш непевним, полегшуючи раптові напади. Гіперзвукові плануючі апарати та штучний інтелект можуть створити революцію першого удару, допомагаючи одній країні зібрати розвідувальні та цільові дані, необхідні для того, щоб застати іншу сторону зненацька.
По-третє, існуюча архітектура контролю над озброєннями руйнується, а що прийде їй на зміну, залишається незрозумілим. Договори між США та Росією – Договір про протиракетну оборону, Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності, угода “Відкрите небо” – розпадалися один за одним. Ключова угода, що залишається, договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-ІІІ), закінчується наступного року.
По-четверте, режим нерозповсюдження – угоди та домовленості, які сповільнювали розповсюдження ядерної зброї – напружується в кількох регіонах одночасно. Північна Корея тепер володіє десятками боєголовок і передовою програмою міжконтинентальних балістичних ракет. Іран став пороговою ядерною державою, якій для створення бомби потрібно лише рік-два.
Перетинаючи ці проблеми, є останній, більш фундаментальний виклик: оскільки США стають більш непередбачуваними і односторонніми, вони ставлять під загрозу домовленості, які забезпечували мир між великими державами та міжнародну стабільність протягом поколінь, ризикуючи випустити ядерну анархію на зорі нової епохи.
Вихід США з “бізнесу глобального порядку” та дистанціювання від спільної оборони може призвести до того, що держави в Європі та Східній Азії кинуться шукати безпеки. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск у березні заявив, що “Польща повинна досягти найсучасніших можливостей”, включаючи ядерну зброю. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц висловився за ядерний обмін з Францією та Великою Британією. Володимир Зеленський припустив, що його розореній країні можуть знадобитися ядерні озброєння.
“Можливо, найсерйознішою небезпекою нашої нової ядерної ери є шанс, що ми можемо дізнатися, як виглядає світ з великою кількістю ядерної зброї та згасаючим американським лідерством”, – підсумовує Брендс.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».