Наша планета є домівкою для величезної кількості живих істот: деякі з них здатні мирно ділити територію, але інші вибудовують свої стосунки у форматі хижак-здобич. Раніше вчені вже назвали найстрашнішого хижака на планеті — ним виявилася людина, яка поїдає близько третини всіх видів у світі, пише IFLScience.
Водночас, якщо виключити нас і з цього рівняння, хто ще може претендувати на звання “найлютішого хижака у світі”. Відповідь багато в чому залежить від того, що саме ми вкладаємо в цей термін. І все ж екологи спробували відповісти на це запитання.
На думку екологів з Університету Дікіна в Австралії, хижаки-одинаки, як-от бурі ведмеді та великі кішки, наприклад, тигри й рисі, зазвичай мають вищі показники “вбивств на душу населення”, аніж соціальні хижаки — вовки, гієни або леви. Простіше кажучи, поодинокі мисливці, згідно зі статистикою, вбивають значно більше особин, ніж групові.
Показники вбивств на душу населення просто відображають кількість здобичі, успішно добутої одним мисливцем. Хоча це хороший спосіб оцінити вплив хижака на довкілля, це не єдиний фактор, який слід враховувати під час визначення “найлютішого хижака Землі”.
Науковці вважають, що в цьому питанні також слід зважати на розмір здобичі відносно хижака. Наприклад, 20 землерийок буде недостатньо для одного поодинокого хижака, але один олень може вистачити. Аналогічно, один олень, розділений між 20 хижаками зграї, ймовірно, теж не піде далеко.
Вчені врахували кількість м’яса, доступну кожній особині, та виявили, що групові тварини можуть вбивати більшу здобич і, попри її поділ, все ж можуть отримувати більше їжі з погляду калорійності. Це також означає, що соціальні хижаки в середньому не схильні полювати так часто, як поодинокі хижаки. Отже, дослідження показують, що робота в команді має свої переваги.
Але самі лише вбивства не є показником того, як хижаки впливають на екосистеми. У своїй роботі вчені зазначають, що євразійська рись, африканський дикий собака, пума і гепард вбивають приблизно вдвічі більше живої біомаси, ніж здатні з’їсти. У середньому спостереження демонструють, що великі м’ясоїдні насправді можуть залишати в середньому близько третини їстівного м’яса зі своєї здобичі. Решта біомаси залишається як мертве тіло.
Зазначимо, що ця робота є першим у своєму роді оглядом показників убивств великих наземних ссавців-хижаків. Команда вивчила близько двох сотень статей і визначила хижацький успіх великих наземних м’ясоїдних вагою понад 15 кг. Вони також додали чотири дрібніших види, які не відповідають цій квоті, це койот, росомаха, фосса і тасманійський диявол, оскільки вони вважаються вищими хижаками у своїх власних екосистемах.
Вивчивши дані, вчені дійшли висновку, що хижаки, які полюють групами, як правило, вбивають менше здобичі на душу населення, проте споживаючи більшу кількість калорій. Водночас поодинокі хижаки вбивають значно більше особин, але зрештою можуть споживати менше калорій і залишати значну частину здобичі падальникам.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».