Різка зміна ситуації в Сирії, де за 10 днів режим Башара Асада перейшов від тотального домінування до без п’яти хвилин краху, є проявом тих кардинальних змін, які відбулися на Близькому Сході за останній рік. Про це у своєму аналізі пише The New York Times.
Точкою відліку для процесу, який сьогодні привів сирійських повстанців під стіни Хомса і Дамаска, автори публікації називають 7 жовтня 2023 року. День, коли терористичний рух ХАМАС, який був фактичною владою в Секторі Газа, здійснив свій варварський напад на Ізраїль.
“Сирія є барометром того, як змінюється динаміка влади в регіоні. На регіон, який уже палає, чекає період хаосу”, — сказала Мона Якубіан, керівниця Центру Близького Сходу та Північної Африки в Інституті миру США у Вашингтоні.
Ізраїльські стратеги називають Сирію “центром центрів”, який слугував каналом постачання людей і зброї до таких місць, як південний Ліван. Там Хезболла, головний регіональний союзник Ірану, утримувала владу до того, як Ізраїль прорідив ряди угруповання, убивши її давнього лідера та більшу частину його вищого ешелону. Це стало наслідком активних обстрілів Ізраїля з боку Хезболи, яка таким чином намагалася відволікти ізраїльтян від Гази.
Ізраїль має намір не дати Ірану, який підтримував режим Асада, відновити потенціал Хезболли, пише NYT. Однак разом з тим залишається незрозумілим, як Ізраїль відреагує, якщо Сирія опиниться під контролем протурецьких ісламістів, які зараз ведуть успішний наступ. Особливо з урахуванням різкого погіршення відносин Ізраїля і Туреччини на тлі подій в Газі.
Для Ірану наявність лояльного уряду в Сирії була ключем для його зони впливу в регіоні, яка сягала Лівану і навіть Гази. Однак вчора, після десятиліття активної допомоги Асаду, Іран почав евакуацію своїх представників із Сирії.
Деякі аналітики вбачають руку турецького президента Ердогана в стрімкому просуванні угруповання Хаят Тахрір аш-Шам. Аналітики стверджують, що Туреччина скористалася можливістю посилити свій вплив у той час, коли вплив Ірану було підірвано внаслідок протистояння з Ізраїлем. До того ж Ердоган хоче, аби три мільйони сирійських біженців, які осіли в Туреччині, нарешті повернулися назад.
Ще один важливий регіональний гравець – Росія. Для неї Сирія була головною базою, звідки Кремль здійснював свій вплив на Близькому Сході та в Африці. Однак тепер Москва закликає своїх громадян покинути Сирію.
Зовні ситуація в Сирії сьогодні може нагадувати ситуацію 2014 року, коли режим Башара Асада був на межі краху, але втручання Ірану та Росії врятували його. Однак тепер Асаду немає на кого сподіватися. Проіранська Хезболла, чиї загони зіграли важливу роль в сирійській війні 10 років тому, розбита. А російська авіація, яка рівняла із землею міста повстанців, зараз дуже зайнята в Україні.
А в самого Асада недостатньо сил, аби втримати ситуацію.
“Режим Асада неймовірно хиткий. Це як старий автомобіль, зібраний із запчастин невідомими механіками”, – каже Ендрю Дж. Таблер, старший науковий співробітник Вашингтонського інституту близькосхідної політики.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».