Десятки найвразливіших країни, які брали кредит у Китаю, зіткнуться з необхідністю платити за рахунками. Загальна сума довго перевищує 20 мільярдів доларів.
Видання The Guardian пише, що в аналізі австралійського аналітичного центру зовнішньої політики Lowy Institute йдеться про те, що у 2025 році 75 найбідніших країн змушені виплатити Китаю рекордно високий борг у розмірі 22 млрд доларів. Необхідність повертати борги створює навантаження на місцеве фінансування охорони здоров’я та освіти, а також на боротьбу зі зміною клімату.
“Кредитування Китаєм скоротилося саме тоді, коли воно найбільше потрібне, натомість створюючи великий чистий фінансовий відтік, коли країни і так перебувають під сильним економічним тиском”, – вказали дослідники.
Кредити були видані в основному в рамках ініціативи президента Сі Цзіньпіна “Пояс і шлях” – глобальної програми інвестицій в інфраструктуру, яка фінансує національні проєкти від шкіл, мостів і лікарень до великих доріг, морських і повітряних портів. Завдяки цій програмі Китай став найбільшим постачальником двосторонніх позик, а в 2016 році його загальна сума перевищила 50 мільярдів доларів.
Програма була орієнтована на країни, що розвиваються, де урядам складно отримати доступ до інвестицій. Однак ця практика викликала занепокоєння з приводу китайського впливу і контролю, а також звинувачення в тому, що Пекін прагне заманити країни в боргову пастку.
Уряд Китаю заперечує звинувачення, що він навмисно створює боргові пастки, а одержувачі допомоги також відбиваються, кажучи, що Китай надійніший партнер і пропонує найважливіші кредити, коли інші відмовляють.
Однак у доповіді зазначено, що рекордно високий борг перед Китаєм може бути використаний для “політичного впливу”, і наголошується, що це відбувається на тлі скорочення іноземної допомоги адміністрацією Трампа.
Також ідеться про нові великі кредити, надані Гондурасу, Нікарагуа, Соломоновим островам, Буркіна-Фасо та Домініканській Республіці протягом 18 місяців після того, як країни відвернулися від Тайваню. Пекін продовжує фінансувати Пакистан, Казахстан, Лаос і Монголію, а також країни, що видобувають найважливіші мінерали та метали, як Аргентина, Бразилія та Індонезія.
Водночас ситуація, що склалася, поставила Китай у скрутне становище – Пекін опинився між дипломатичним тиском, що вимагає реструктуризації непосильного боргу вразливих країн, і внутрішнім тиском, що вимагає відкликання кредитів на тлі економічного спаду в країні.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».