Російський диктатор Володимир Путін не прийняв “мирний план” адміністрації Дональда Трампа попри його вигоди Росії у вигляді скасування санкцій, реінтеграції РФ у світову економіку, розморожування мільярдів російських валютних резервів та дозвіл на американські інвестиції. Про це йдеться у колонці для Wall Street Journal автора книг “Путіноміка: влада і гроші в Росії, що відроджується” та “Війна за чіпи: боротьба за найважливішу технологію світу” Кріса Міллера.
Автор пише, що адміністрація Трампа неправильно розуміє інтереси Путіна: той прагне не грошей, а розширення територій впливу та імперського контролю над ними. І в першу чергу хоче отримати контроль над Україною.
“Він [Путін – Ред.] хоче Україну – сходинку до відновлення статусу Росії як великої держави. Єдиний спосіб підштовхнути Путіна до миру – переконати його, що його війна зазнає поразки”, – пише автор.
Він наголосив, що Путін вірить в економічну стійкість свого курсу. Міллер допускає, що це може бути вірним, оскільки російська економіка дійсно витримала війну та санкції. У тому числі тому, що Захід виявився не готовим обмежити основне джерело експортних доходів РФ – нафту, через “ризик цінових шоків”. Тому, незважаючи на західні санкції, торговельний баланс РФ залишається профіцитним, а курс рубля не сильно відхилився від довоєнного.
Чому Путін не прагне швидко скасувати санкції
Водночас, вважає Міллер, війна створює для Росії довгострокові економічні проблеми. Він наголосив, що витрати на оборону і безпеку становлять близько 8% ВВП. Офіційний дефіцит бюджету в розмірі від 2% до 3% ВВП занижує обсяг боргу, оскільки багато кредитів, наданих державними банками оборонним компаніям, ніколи не будуть погашені. Проте, “з державним боргом близько 20% ВВП, російський уряд має необхідний фінансовий простір”.
“Зрештою, ці витрати будуть оплачені російським народом. Проте понад мільйон людей вже заплатили за війну своїми життями – це жахливий показник, який демонструє їхню готовність платити за імперські мрії Путіна або їхню нездатність протистояти цьому. Натомість економічні витрати війни для пересічного росіянина є обмеженими. З початку війни реальні доходи зросли на двозначні цифри. Безробіття знаходиться на рекордно низькому рівні. Навіть якщо припустити, що ці дані підправлені на користь Кремля, економіка Росії явно не перебуває в кризі. Путін не має гострої потреби у скасуванні санкцій”, – йдеться у статті.
Корупція та імперські амбіції
Він виділив і другу причину, яка дозволяє припустити, що Путіна можуть привабити економічні стимули. Вона полягає в тому, що сам Путін “хоче отримати більше грошей”. Автор нагадав, що серед російських чиновників процвітає корупція, а кілька “партнерів Путіна по дзюдо з 1990-х років стали мільярдерами, ймовірно, не завдяки своїм управлінським здібностям”. Але це не означає, що Путін відмовиться від своїх імперських амбіцій за певну плату:
“Переговорники президента Трампа, такі як Стів Віткофф і Джаред Кушнер, є бізнесменами. Путін – цар. Американські девелопери можуть володіти кількома готелями або полями для гольфу. Нерухомість Путіна простягається від Балтійського моря до Тихого океану”.
Він робить висновок, що повномасштабне вторгнення в Україну в 2022 році не мало нічого спільного з економікою. Адже економісти підрахували збитки від можливих санкцій, і Росія зрештою погодилася на них: “Радники Путіна сказали йому, що війна буде надзвичайно дорогою. Він все одно пішов на це. Його розрахунки щодо миру не будуть більше залежати від фінансових заходів. Економіка Росії стабільна, а її військова машина на повній потужності, армії в марші. Батоги і пряники, які вплинуть на розрахунки Путіна, не вимірюються в доларах і центах”.
Він додав, що насправді Росія хоче не угоди про співпрацю з США, а саме Україну, яка стане основою “нової сфери впливу Путіна і перемоги, яка може принизити Захід і продемонструвати його статус великої держави”. Тому Путін, робить висновок автор, погодиться на перемир’я тільки тоді, коли “переконається, що не може перемогти на полі бою”. Він радить Трампу менше зосереджуватися на укладанні угод, а більше на протидії та підриві наступальних можливостей Росії. Адже “платити Путіну за мир – це саме та стратегія, якої не слід дотримуватися”.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».