Семирічний чорно-білий кіт Марлі, який мешкає в притулку Caritas Bakhita, що у Вестмінстері, став переможцем премії “Національний кіт року 2024” у номінації “Неймовірні кішки” за версією Cats Protection, нагородження якої днями відбулося в Лондоні. Що відомо про пухнастого лідера, розповіли співробітники організації, що заснувала премію.
Марлі обійшов тисячі інших претендентів на шляху до перемоги і вибрав її абсолютно заслужено. Він живе в будинку, де знайшли притулок 11 жінок з 11 країн, які зазнали поневолення, експлуатації та торгівлі людьми. Марлі став справжнім талісманом притулку, оскільки чинить на його постоялиць зцілювальний вплив.
“Часто Марлі, що кладе лапу на ноги наших гостей, — це перша доброта, яку вони відчувають за багато років. У нього неймовірний дар співчуття, і він допоміг багатьом жінкам на шляху до одужання”, — розповіла Карен Енстісс, голова Caritas Bakhita House.
За її словами, Марлі потрапив до них із притулку для тварин.
“До того, як його відправили до притулку, я думаю, йому довелося нелегко. Тому він усвідомлює травму наших гостей, тому що він теж страждав”, — додала Енстісс.
У кота є свій підхід до кожної з жінок.
“Спочатку він сідає дуже близько, щоб подивитися, як відреагують жінки. Потім він ніжно кладе лапу їм на ногу, даючи їм зрозуміти, що вони не самотні. У нас жила одна гостя, яка була настільки травмована, що не розмовляла з нами, тільки з Марлі. Оскільки вона довіряла йому, з часом ми змогли розговоритися з нею”, — пояснює керівниця притулку. Кіт бере участь у сеансах терапії та разом з усіма приходить на вечерю.
Марлі не тільки терапевтично впливає на тих, хто живе в Caritas Bakhita House, а й стежить за безліччю речей. Його жартома називають керуючим персоналом, охоронцем території та головним садівником, а його грядку з маргаритками ніхто не має права чіпати. Для нього в притулку навіть склали пісню.
“Марлі справді пухнасте серце нашого дому”, — впевнена Карен Енстісс.
Серед інших переможців — 10-річна Зара, яка стала першою в категорії “Сімейна кішка”. Вона живе в церкві Святого Іоанна Євангеліста в Бекслі і піклується про свою сім’ю, виступаючи захисницею для восьмирічного Еліота, що страждає на аутизм, та допомагаючи членам церковної спільноти. Зара, яку вікарій Едвард Барлоу та його дружина Кейт узяли з притулку дев’ять років тому, втішає скорботних на похоронах, бажає нареченим і нареченим удачі в їхньому новому спільному житті на вінчаннях і відвідує репетиції хору.
“На церковних службах Зара перебиває під час моїх проповідей, а потім знаходить зручне місце на колінах у громаді, щоб влаштуватися на них. Наші служби транслювалися в прямому ефірі на сторінці церкви у Facebook під час пандемії та завжди отримували набагато більше переглядів, якщо Зара сиділа в мене на плечі. Вона любить зніматися на весільних фотографіях і втручатися, дуже наполегливо, під час зібрань”, — розповів преподобний Едвард Барлоу.
У категорії “Зв’язуюча кішка” перемогу здобула 12-річна Сілла, яка живе в початковій школі Outwoods Primary в Атерстоуні, Уорікшир. Вона прибилася до школи шість років тому, голодна і худа. Її прихистили, дали їй дах, і тепер Сілла надає персоналу, учням і батькам посильну котячу моральну підтримку. А ще від її імені в Х у спільноті з 25 тисяч кішок і любителів кішок публікуються твіти про її життя і будні школи. На день народження Сілли її друзі в соціальних мережах відправили їй книги на суму 5 000 фунтів стерлінгів, поповнивши шкільну бібліотеку.
“Сілла дуже інтуїтивна і завжди знає, де їй потрібно бути, з неспокійним учнем чи чекати в коридорі наших учнів 6-го класу, які прийдуть під час тижня тестів. Погладжування заспокоювало їх перед тестами. Щоранку, коли я приходжу до школи, вона чекає на мене, щоб привітати, що робить мій вихідний прекрасним початком. Потім вона тусується з учнями, на уроках, під час перерв і навіть на футбольному полі під час матчів”, — розповіла директорка навчального закладу Саллі Тейлор.
У Сілли шість лежанок, включно з двома в її улюбленому місці, бібліотеці, а вночі вона спить в одному з класів із дверцятами для кішки.
“Наші учні дуже спокійні, і це заслуга Сілли. Вони знають, що школа — безпечне місце, тому що вона вирішила жити тут. Вона перша в нашому списку співробітників, попереду мене, і це цілком заслужено”, – додала Тейлор.