Амазонка – найбільша річка у світі за об’ємом води та площею водозбірного басейну. Її довжина становить приблизно 6 400 кілометрів, і вона починається в Андах, проходить через Перу, перетинає Південну Америку й впадає в Атлантичний океан.
Про це повідомляє IFLScience. Близько 20 років тому аспірант-геолог Університету Північної Кароліни Рассел Мейпс намагався дослідити рух осадових відкладень від Анд до Атлантики. Під час свого дослідження він зробив надзвичайне відкриття.
Вивчаючи осади в центральній частині Південної Америки, учений виявив давні частинки циркону – дорогоцінного каміння, яке могло походити тільки зі сходу, а не з молодих Анд, розташованих на заході. Згідно з інформацією Мейпса, вік мінеральних зерен у басейні річки вказував на конкретні місця в центральній і східній частинах Південної Америки. Це стало несподіванкою, оскільки зараз Амазонка тече з заходу на схід, а не з протилежного напрямку. Так що ж могло перенести ці стародавні цирконієві відкладення зі сходу на захід?
Дослідники наголошують, що це не єдиний доказ, який вказує на те, що річка колись текла в зворотному напрямку. Зокрема, скам’янілості морських організмів, які звикли до води, були знайдені в місцях, де вчені не очікували їх виявити.
Після подальших досліджень науковці з’ясували, що мільйони років тому Амазонка дійсно текла в іншому напрямку. Вони пов’язують зміну напрямку течії з утворенням високогір’я на північному сході Південної Америки, яке сформувалося в крейдяний період, приблизно між 65 і 145 мільйонами років тому.
За словами керівника команди, Дрю Коулмана, причина зміни напрямку річки в тому, що Амазонка має настільки незначний ухил, що навіть незначні зміни можуть призвести до суттєвих змін у руслі. Дослідники припускають, що ще до формування Анд, цей градієнт міг змусити річку текти зі сходу на захід, до арки Пурус, в той час як вода на заході арки направлялася до Тихого океану. Однак, коли високогір’я на північному сході стали ерозуватися, річка почала текти в зворотному напрямку.
Вчені також виявили, що з часом, у процесі підйому Анд, між горами сформувався басейн, який заповнився водою і врешті-решт вилився, що призвело до зміни напрямку течії річки, як ми його знаємо зараз.
Команда вважає, що остання зміна напрямку відбулася приблизно 5-10 мільйонів років тому, що є порівняно швидким процесом з геологічної точки зору. Мейпс підкреслив, що це ще один доказ того, наскільки змінною є поверхня нашої планети.
У 2014 році на основі нової моделі вчені припустили, що підйом Анд спричинив утримання більшої кількості хмар на їхніх вершинах, що в свою чергу викликало рясні дощі і ерозію, результатом чого стали водно-болотні угіддя Пебас. Згодом накопичення опадів підняло цю територію, що призвело до зміни напрямку течії Амазонки.
Дослідники сподіваються, що подальші дослідження дозволять розкрити механізм, який змусив таку величезну річку змінити свій напрямок.