Правитель Росії Володимир Путін веде РФ до демографічної катастрофи.
Про це пише оглядач The Telegraph Френсіс Дірнлі.
За його словами, якщо хтось і знає, як фальсифікувати цифри, щоб підтримувати “слабкі справи”, то це Кремль.
“Від маніпуляцій Сталіним радянською статистикою продуктивності під час його п’ятирічних планів до перебільшення Хрущовим у холодній війні кількості своїх ракет, жодна організація не виявилася настільки ефективною у фабрикуванні фактів, щоб деморалізувати, збентежити та перехитрити опонентів. Сьогодні, подібним чином, Путін вказує на 144 мільйони громадян Росії та стверджує через свої пропагандистські рупори, що Києву “неможливо” виграти його війну, враховуючи, що населення України становить мізерні 37 мільйонів”, – зазначає автор.
Він вказує, що згідно з цією логікою, цифри, оприлюднені британською розвідкою цього тижня – про те, що Росія втратила понад 70 000 військових за останні два місяці, стають неактуальними. “Росія завжди може знайти більше людей”, – так люди виправдовують бездіяльність Заходу.
“Виховані на документальних фільмах про “нестримного” російського ведмедя, здатного проривати свій шлях через Східну Європу, як це було під час Другої світової війни, ми забуваємо, що це неможливо в сучасній Росії. Для Москви це навіть не бажано”, – вваажає Дірнлі.
Він пояснює, що Путін залишається обережним як щодо кількості чоловіків, яких він набирає, так і щодо того, звідки вони походять, віддаючи пріоритет призову в бідніших громадах, далеко від Москви та Санкт-Петербурга. пРИ Цьому обережність Москви в цьому відношенні означає, що вона зобов’язана спустошити в’язниці, виправдовуючи вбивць і ґвалтівників, щоб вони могли служити в російській армії чи формуваннях найманців. Втім, і цей ресурс не безкінечний: Москва вже звертається до жіночих в’язниць.
“Але це все ще відносно незначні перешкоди, якщо розглядати їх у порівнянні з ширшими тенденціями. Населення Росії призовного віку, яке становить 14 мільйонів, не є гігантським. Оскільки багато з них не відповідають вимогам або є небажаними для найму з географічних причин, їх кількість ще більше скорочується”, – продовжує журналіст.
Він акцентує, що повномасштабне вторгнення поглибило демографічну кризу в Росії. Так, те, що за два з половиною роки після повномасштабного вторгнення було вбито або поранено 350 000 російських військових, свідчить про масштаби катастрофи.
“Росія не така потужна, як Радянський Союз: приблизно половина радянського населення походила з країн, які сьогодні є неросійськими, і навіть тоді, будучи вдвічі могутнішою за чисельністю, вона програла війну в Афганістані у 1980-х роках. Цей конфлікт підкреслює, що чисельність армії є лише частиною рівняння. Дійсно, багато життєво важливих компонентів, необхідних для перемоги у війнах, як-от військова адаптивність і сучасні технології, працюють на користь Києва”, – резюмує автор.