Те, що рік тому звучало як військова фантастика — запуск невеликих квадрокоптерів для перехоплення ворожих ударних та розвідувальних дронів — сьогодні стало одним із ключових елементів протиповітряної оборони України. І ця тактика може змінити уявлення про дешеві засоби захисту від масових атак, пише Business Insider.
Ідея народилася з відчаю: дорогі системи ППО та ракети закінчувалися, а хвилі російських “Шахедів” та інших ударних безпілотників наносили руйнівні удари по містах і цивільній інфраструктурі. Українські інженери переробили звичайні квадрокоптери в перехоплювачі — недорогі апарати, здатні збивати ворожі безпілотники в небі.
За повідомленнями виробників і програм допомоги, ці перехоплювачі вже збили сотні цілей: під час одного з недавніх бомбардувань — близько 150 ударних дронів. Загалом проєкти типу “Дронопад” і виробники, що працюють зі спонсорами, декларують тисячі перехоплень.
Ефективність, ціна і масове виробництво
Перехоплювачі в Україні коштують від кількох тисяч доларів — за словами розробників, деякі моделі оцінюють приблизно в 2–6 тис. дол. за одиницю — тоді як одна ракета для просунутих систем ППО може коштувати близько 1 млн дол. Це дозволяє економити дорогі засоби ППО для боротьби з крилатими та балістичними загрозами. Україна ставить амбітну мету — виробляти до 1 000 таких перехоплювачів на день.
“Зі зростанням кількості загроз з боку безпілотників зростав і тиск на захисників з обох сторін, щоб вони використовували відносно дешеві та прості засоби протидії”, — зазначив Сем Бендетт, радник програми вивчення Росії в Центрі військово-морського аналізу.
Як це працює на практиці
Перехоплення — складна командна операція. Оператор радара виявляє та відстежує ціль, передає координати пілоту перехоплювача, а той у кілька хвилин має наздогнати та уразити швидкий цільовий безпілотник. Деякі “Шахеди” літають до 185 км/год, а новіші реактивні варіанти — ще швидші, що ставить інженерів у постійний пошук удосконалень.
Конструкції дуже різні: від малих планерів до апаратів з бойовою частиною, що розвивають понад 300 км/год. Одна з українських розробок — “Стінг” від “Диких шершнів” — несе боєголовку й, за їхніми даними, застосовувалась у сотнях перехоплень.
“Сам дрон було дуже складно виготовити”, — говорить Алекс Рослін, координатор іноземної підтримки “Диких шершнів”. Показники успішності різні — від 30% для деяких моделей до 80–90% у найкращих випадках. Велике значення мають як характеристики апарату, так і навички пілота.
Навчання та людський фактор
Пілоти перехоплювачів — вузька спеціалізація. Навчальні школи готують тисячі студентів, але лише невелика частина опановує пілотування перехоплювачів.
За словами інструктора Єті з Drone Fight Club, із близько 5 200 підготовлених студентів лише кілька десятків успішно проходять випробування на перехоплювачі. Причини — і складність техніки, і брак часу на довге навчання в умовах фронту.
Політика та інтерес Альянсу
Інновація привернула увагу НАТО та західних партнерів. Адмірал П’єр Вандьє, який координує зусилля альянсу з трансформації, назвав перехоплювачі одним із “перспективних” рішень для захисту від масових атак безпілотників. Велика Британія минулого місяця оголосила про спільні програми підтримки та розробки тисяч недорогих перехоплювачів разом з українськими партнерами.
Росія модернізує свої ударні апарати, тож українські інженери вже працюють над новими поколіннями перехоплювачів і системою протидії швидшим реактивним цілям.
“Це буде наступний етап конкурсу”, — попереджає Тарас Тимочко з фонду ComeBackAlive.
Сучасна військова техніка, розробки та постачання зброї, аналітика оборонних технологій і нові системи безпеки — усе про армійське оснащення України та світу читайте в розділі «Зброя».