Український парламент затвердив закон, що допускає наявність у громадянина України кількох громадянств, окрім російського. Рішення викликало чимало дискусій через потенційні правові колізії та ризики для внутрішньої безпеки.
Закон ухвалено у другому читанні 18 червня 2025 року. Він передбачає зміни до низки нормативних актів та надає нові підстави для отримання й збереження українського громадянства.
Війна й міжнародна напруга змістили фокус суспільної уваги від процесів у Верховній Раді. Тим часом, у кулуарах парламенту тривають внутрішньоукраїнські «змагання» – від політичних домовленостей до ухвалення нових законів. Один із таких – закон №11469 про множинне громадянство, що дозволяє українцям мати паспорти інших країн, за винятком Росії та деяких держав, які не визнають територіальну цілісність України.
Закон ініціював президент Володимир Зеленський, який позиціонує його як інструмент боротьби з демографічною кризою. Однак запропоновані норми викликають запитання – як з погляду правової сумісності з Конституцією, так і щодо практичної реалізації. Зокрема, стаття 4 Основного Закону визначає: в Україні існує єдине громадянство. І хоча прихильники новації вдаються до юридичних інтерпретацій, сутність правової колізії залишається.
Найпарадоксальніше тлумачення, яке озвучують у колах прихильників новації, полягає в тому, що «єдине громадянство» – це відсутність окремих «вінницьких» чи «львівських» паспортів, натомість усі українці мають один – державний. Такий підхід нагадує вигадані пояснення, які зручно приймаються з політичних міркувань.
Сам закон про «внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» отримав 243 голоси «за». З них 177 – від фракції «Слуга народу». Для остаточного схвалення довелося залучити голоси з інших фракцій. Проти проголосували 19 депутатів, утрималися – 9, не голосували – 34.
Згідно з поясненням президентської фракції, документ дозволить зберегти українське громадянство тим біженцям, які через війну отримали іноземні паспорти. Крім того, закон стане «сигналом українцям у світі» про відкритість держави до нових форм зв’язку з діаспорою.
Однак громадянство Росії як друге визнається неприйнятним. Добровільне його набуття є підставою для втрати українського громадянства. Водночас, автоматичне отримання російського паспорта на окупованих територіях не вважається добровільним, тож не веде до втрати громадянства України.
Складність виникає саме в питанні «добровільності». Адже при отриманні російського паспорта особа має скласти присягу, у якій визнає свідомий характер вступу до громадянства РФ. Довести зворотне – складно. Це створює поле для суперечок та неоднозначних рішень щодо мільйонів осіб, які живуть на тимчасово окупованих територіях.
Новий закон також запроваджує перелік країн, громадяни яких зможуть набувати українське громадянство за спрощеною процедурою, і навпаки. Такий список має подати Кабмін протягом двох місяців. Очікується, що до нього ввійдуть країни ЄС, США, Канада та інші стратегічні партнери.
Водночас законом передбачено, що:
- українське громадянство можна буде зберегти у випадку автоматичного набуття іншого (через шлюб, народження, усиновлення);
- діти, які мають кілька громадянств з народження, не втрачатимуть українське;
- для іноземців із «спискових» країн буде спрощено доступ до громадянства України – без потреби здавати іспити з мови, історії та законодавства;
- іноземці та особи без громадянства, які воюють у ЗСУ, зможуть стати громадянами за спрощеною процедурою.
Ці послаблення викликали критику, зокрема з боку опозиції. Представники «Європейської солідарності» наголосили, що у більшості європейських країн натуралізація передбачає сувору перевірку знань мови, історії та правової системи.
Окреме занепокоєння викликає перелік підстав для втрати українського громадянства:
- добровільне отримання громадянства РФ;
- служба за контрактом у збройних силах РФ;
- участь у бойових діях проти України;
- використання іноземного паспорта на території України замість українського;
- вирок за злочини проти нацбезпеки, терористичну діяльність або «розповсюдження злочинного впливу».
Останнє формулювання викликає занепокоєння через свою юридичну розмитість. Це відкриває можливості для маніпуляцій у руках правоохоронних органів, які в Україні нерідко використовуються для політичного або комерційного тиску.
Опозиція, зокрема Юлія Тимошенко, розкритикувала нововведення, наголосивши на ризиках зловживань у корумпованій правоохоронній системі. На її думку, новий закон лише поглибить нерівність між тими, хто має змогу емігрувати або отримати інше громадянство, і тими, хто залишився в Україні й продовжує виконувати обов’язки перед державою.
Критики також зазначають, що легалізація множинного громадянства навряд чи поверне до України мільйони біженців. Більшість із них уже інтегрувалися у нові суспільства й не планують повертатися. Закон радше покликаний зняти ризик втрати громадянства для тих, хто вже має паспорт іншої держави, але не дає нових переваг.
Водночас в Україні відсутнє чітке врегулювання питань участі громадян з кількома паспортами у державному управлінні, військовому обов’язку, оподаткуванні та реалізації виборчого права. Залишається відкритим і питання: чи можуть особи з множинним громадянством обіймати посади в органах влади, мати доступ до держтаємниці або бути народними депутатами.
Таким чином, ухвалений закон створює нові юридичні й практичні проблеми, не вирішивши старих. Поки що він радше легалізує реальність для вузького кола осіб, ніж пропонує комплексне вирішення демографічної та правової кризи.
Автор: Олександр КАРПЕЦЬ
Головні та актуальні новини країни: рішення влади, економічні зміни, суспільні події, безпека, інфраструктура й життя українців у регіонах. Усе найважливіше про сучасну Україну — читайте в розділі «Україна».