Україна знову закипає від чуток: соцмережі рознесли новину, що нібито всіх власників криниць та колодязів змусять платити за воду — навіть ту, яку сам викопав, сам чистиш і сам носиш відром.
Але, як це часто буває, реальність значно простіша, ніж страшилки з Facebook.
Паніка розгорілася після згадування законопроєкту №9020, поданого ще у 2023 році. Люди швидко вирішили, що документ нібито передбачає оплату за приватні криниці, колодязі та навіть воду, проведену у власний будинок. Але видання “Голос Карпат” спростувало цей міф і нагадало:
► про плату за воду з криниць у проєкті не йдеться взагалі.
► законопроєкт не просунувся далі комітету й так і не був ухвалений.
Що ж там було насправді?
Ішлося виключно про штрафи для тих, хто бурить глибокі свердловини, порушуючи межі дозволеного безкоштовного видобутку. Тобто про ситуації, коли люди фактично дістаються до підземних вод промислового рівня без жодного дозволу й контролю.
Платити за відро з колодязя, опломбовувати криниці чи встановлювати на них лічильники ніхто не пропонував. Ідея “здерти” гроші з приватних господарств навіть не розглядалася.
Поки в соцмережах киплять емоції, офіційний сайт парламенту показує чітко: документ з 2023 року лежить у комітеті без подальшого руху.
То чому ж у містах платять, а в селах — ні?
Усе просто: міська вода проходить очищення, подається трубами, задіює насоси, електроенергію та працівників водоканалу — за це й беруть гроші. У селах же люди копають криниці за свої кошти та самостійно їх обслуговують. Держава до цього процесу не має жодного стосунку, тож і платити тут нема за що.
Попри це, українці масово обурилися навіть самій ідеї:
– “А якщо я не буду платити, мені відключать колодязь?”
– “Я хочу побачити, куди вони встановлять той лічильник на криницю з відром і корбою”.
– “А за повітря, яким дихаємо, теж платити будемо?”
– “Приватна власність — як вони туди доберуться?”
– “Всі ресурси належать народу”.
І хоча чутки гримлять гучно, факт залишається фактом: жодних платежів за приватні криниці та колодязі ніхто не вводить. А історія вкотре нагадує — перш ніж панікувати, варто заглянути в першоджерело.