Популярне поєднання червоного та чорного кольорів у вишиванках не було характерним для більшості українських регіонів. Сучасний образ традиційної сорочки часто є лише стилізацією, а не точним відтворенням народного одягу.
Про це розповіла дослідниця української вишивки Марія Чумарна виданню «Телеграф».
За словами дослідниці, у центральній Україні та на Поліссі значно частіше використовували поєднання червоного й синього кольорів. Червоний у традиційній символіці пов’язували з вогнем і чоловічим началом, а синій — із водою та жіночим началом.
Історичні описи також свідчать, що чорний колір не був основним для багатьох регіонів. Етнограф Федір Вовк ще у 1874 році зазначав, що на Чернігівщині, Волині, Київщині, Полтавщині та Харківщині червоний колір рідко поєднували з чорним.
Водночас чорна вишивка мала свої традиційні осередки. Найвідомішим прикладом є борщівські сорочки з Тернопільщини, де темні орнаменти були характерною особливістю місцевого вбрання.
Дослідники наголошують, що сучасні вишиванки часто не відтворюють конкретні народні традиції, а є дизайнерськими варіаціями.
Автентичні українські сорочки XIX–XX століть відрізнялися залежно від регіону — мали власні кольори, орнаменти та особливості крою.