Майно, набуте під час шлюбу, не завжди захищене від стягнення за боргами одного з подружжя. Закон і судова практика визначають, у яких випадках відповідальність стає спільною та коли ризик втратити майно несуть обоє.
Чи можуть вилучити спільне майно за борги?
Майно, набуте у шлюбі, може стати об’єктом звернення стягнення, якщо для цього є законні підстави, повідомляє Міністерство юстиції України. Водночас чинне законодавство залишає простір для судового тлумачення, тому вирішальну роль відіграють конкретні обставини справи та судова практика.
Правовий режим спільної сумісної власності подружжя визначений Сімейним і Цивільним кодексами України. Згідно зі статтею 60 СК, усе майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від рівня доходів кожного з них. Кожна річ, придбана під час шлюбу, вважається спільною, за винятком майна індивідуального користування.
Цивільний кодекс також закріплює, що майно, набуте подружжям у шлюбі, є спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас закон прямо визначає винятки: майно, отримане у спадщину, за договором дарування або придбане за особисті кошти одного з подружжя, є його приватною власністю.
Подружжя має рівні права на володіння, користування та розпорядження спільним майном і здійснює такі дії за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя презюмується згода іншого, однак у разі укладення правочинів щодо цінного майна чи таких, що потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, згода другого з подружжя має бути письмовою та нотаріально засвідченою.
Борг можуть стягнути зі спільного майна
Якщо договір укладено в інтересах сім’ї та отримане за ним майно використане для сімейних потреб, він створює обов’язки для обох із подружжя. Саме за таких умов, відповідно до статті 73 СК, стягнення може бути звернене на спільне майно.
Зверніть увагу! Судова практика виходить із того, що за спільними зобов’язаннями подружжя відповідає всім своїм майном. Верховний Суд неодноразово наголошував на солідарному характері відповідальності подружжя за зобов’язаннями, що виникли з правочинів, укладених в інтересах сім’ї, навіть після розірвання шлюбу.
Водночас, якщо зобов’язання одного з подружжя не пов’язані з інтересами сім’ї, стягнення може бути накладене лише на його особисте майно або на виділену в натурі частку у спільній власності. У разі недостатності такого майна кредитор має право звернутися до суду з вимогою про виділ частки боржника для подальшого звернення стягнення.
Важливо! Таким чином, можливість примусового стягнення спільного майна залежить від характеру зобов’язань, цілей укладення договору та того, чи використовувалося отримане майно в інтересах сім’ї. Саме ці обставини стають ключовими при вирішенні спорів судами.