У США жінка у 19 років пережила досвід клінічної смерті, який докорінно змінив її уявлення про життя, смерть і свідомість.
Про це пише видання The Mirror.
Про це 66-річна Лура Кетчледж розповіла в інтерв’ю, згадуючи події, що сталися у 1979 році в американському штаті Вірджинія.
За словами жінки, інцидент трапився під час кінної прогулянки. У юному віці вона обрала коня, який перевищував її рівень підготовки, і разом з іншими вершниками взяла участь у спонтанних перегонах до стайні. Під час галопу тварина спіткнулася, і Лура зрозуміла, що падіння неминуче.
Однак, за її словами, вона так і не відчула удару об землю. Натомість дівчина несподівано усвідомила, що «покинула власне тіло». Вона описує стан, у якому спостерігала за подіями ніби збоку, після чого її «затягнуло у темний простір, схожий на тунель».
«Я чітко знала, що померла. Це було не припущення — я це усвідомлювала без сумнівів», — згадує вона.
Лура розповідає, що рух у темряві був стрімким, але не викликав страху чи відчуття задухи. Вона не відчувала болю, не усвідомлювала дихання, але при цьому зберігала відчуття власного «я».
Під час цього переживання, за її словами, відбулася зустріч із дідусем, який помер, коли їй було 12 років. Вона описує його як людину, яку дуже любила, і каже, що його поява принесла повне заспокоєння.
«Усі страхи зникли. Побачити його — це було полегшення. Він виглядав здоровим, без слідів хвороби, і я відчула дитячу радість, якої давно не знала», — зазначила жінка.
Спілкування, за її словами, відбувалося не через слова, а через думки. Вона відчувала підтримку, любов і прийняття, а також усвідомлення того, що її дідусь «продовжує існувати».
Далі, як розповідає Кетчледж, її досвід перейшов в іншу фазу — перед нею почали з’являтися фрагменти власного життя. Вона бачила як добрі, так і болючі моменти, але головний акцент був на тому, як її вчинки впливали на інших людей.
«Це не було покаранням. Мені просто показували наслідки — і хороші, і погані. Я відчула чужий біль, який колись спричинила», — пояснила вона.
Жінка стверджує, що отримала своєрідний життєвий урок: бути доброзичливою та не ставати перешкодою для шляху іншої людини.
Пізніше, за її словами, вона опинилася серед «інших сутностей», побачила образи, які сприйняла як свої минулі втілення, а також пейзажі з надзвичайно яскравими кольорами — зокрема пляж і «дерево життя». Завершальним етапом стало відчуття повного розчинення у свідомості та абсолютного спокою.
«Це було відчуття любові без потреб і бажань», — сказала вона.
Однак цей стан, за її словами, раптово почав зникати. Вона відчула, ніби її «затягують назад», після чого з’явився фізичний біль і повернення до тіла.
Прокинувшись, Лура побачила знайомий пейзаж Вірджинії, але, за її зізнанням, сприймала його як «нереальний». Вона каже, що довгий час відчувала сильне бажання повернутися туди, де, на її думку, побувала.
Сьогодні Лура Кетчледж мешкає у штаті Арканзас, веде спокійне життя біля озера, багато плаває та уникає публічності. Вона наголошує, що не вважає себе особливою, але переконана: той досвід назавжди змінив її світогляд.