Мікроскопічні “водяні ведмеді” тихоходки відомі тим, що виживають у космічному вакуумі, екстремальній радіації та мінусових температурах. Але вони не змогли подолати ґрунт Марсу, пише Interesting Engineering.
Нове дослідження, що було опубліковано в Міжнародному журналі астробіології, демонструє, що поверхня Марса шкідлива для цих витривалих істот. Хоча просте ополіскування водою могло б бути ключем до майбутньої колонізації та захисту планети.
Дослідники з Університету штату Пенсильванія визначили вплив марсіанського реголіту – пухкого мінерального шару, що покриває корінну породу планети – на складні багатоклітинні організми. Хоча реакції бактерій та грибків на змодельований марсіанський ґрунт були ретельно вивчені, їх вплив на тварин ще мало вивчений.
Дослідники використовували два типи лабораторних імітаторів марсіанського ґрунту, отриманих з даних марсохода Curiosity NASA: MGS-1, глобальний імітатор, що відображає загальні умови поверхні Марса, та OUCM-1, склад якого змодельовано за зразком відкладення Рокнест у кратері Гейл.
Результати показали значне зниження активності тихоходок у імітаторі MGS-1. Протягом двох днів багато особин стали неактивними або загинули. Імітатор OUCM-1 був менш агресивним, але все ще значно пригніченим порівняно з контрольною групою, поміщеною у стандартний пісок земного пляжу.
Мікроскопічний аналіз виявив мінеральні частинки, скупчені навколо ротів тихоходок, що свідчить про фізичне або хімічне втручання в їхні біологічні функції. Суворість необробленого ґрунту здивувала дослідників, оскільки тихоходки відомі тим, що входять у стан “чана” – форму екстремального зневоднення – щоб вижити майже в будь-якому середовищі.
Ключовий прорив стався, коли команда спробувала промити імітатор MGS-1 водою перед тим, як вводити тихоходок. Дослідники виявили, що рівень виживання та енергія тварин повернулися майже до рівня, що й на Землі.
“Схоже, що в MGS-1 є щось дуже шкідливе, що може розчинятися у воді – можливо, солі чи якась інша сполука”, – заявив Коріен Бейкерманс, провідний автор дослідження та мікробіолог з Університету штату Пенсильванія.
Автори визначили два важливі наслідки для майбутніх космічних місій. По-перше, воно свідчить про те, що поверхня Марса має природний “захисний механізм”, який може захистити планету від випадкового забруднення земними мікробами. По-друге, воно забезпечує дорожню карту для майбутніх колоністів: якщо ґрунт можна промити, його, ймовірно, можна буде використовувати для вирощування сільськогосподарських культур та підтримки функціонуючої екосистеми.
Однак потреба у воді для “очищення” ґрунту є серйозною логістичною перешкодою. Вода – це цінний, обмежений ресурс на Марсі. Хоча знання про те, що ґрунт можна нейтралізувати, є важливим кроком уперед, масштабне промивання вимагатиме значної інфраструктури.