Під час оброблення гренландського кита на Алясці китобої виявили у його тілі старовинний гарпун XIX століття. Знахідка допомогла вченим оцінити вік тварини та підтвердила її виняткове довголіття.
Про це пише IFLScience.
Дослідники встановили, що гарпун потрапив у кита ще наприкінці XIX століття. Це означає, що на момент загибелі морський велетень міг прожити близько 115 років.
Незвичайну знахідку зробили у 2007 році під час традиційного полювання інуїтів на Алясці. Під час розбирання туші гренландського кита мисливці виявили уламки металевого предмета, який роками залишався всередині тварини.
Фрагменти передали історику Джону Бокстосу з Музею китобійного промислу в Нью-Бедфорді. Після дослідження з’ясувалося, що йдеться про вибуховий гарпун, який активно використовували китобої наприкінці XIX століття.
Завдяки конструктивним особливостям та патентним елементам дослідники визначили, що гарпун був виготовлений і використовувався приблизно між 1885 та 1895 роками. Саме це дозволило оцінити мінімальний вік кита приблизно у 115 років.
Гренландські кити належать до видів, які найбільше постраждали від промислового китобійного промислу. Через масове полювання їхня чисельність свого часу скоротилася менш ніж до трьох тисяч особин.
Після фактичного припинення комерційного вилову у 1921 році популяція почала відновлюватися. Нині, за оцінками фахівців, у світі мешкає від 10 до 23 тисяч гренландських китів.
Водночас корінні народи Аляски мають право на традиційний промисел, оскільки ці тварини залишаються важливим джерелом харчування протягом багатьох поколінь.
За словами науковців, гренландські кити можуть жити понад 200 років. Саме тому їх вважають не лише одними з найбільших китів у світі, а й імовірно найдовговічнішими ссавцями на планеті.
Якщо в тілі тварини не знаходять подібних артефактів, її вік визначають за допомогою аналізу кришталика ока. Вчені досліджують аспартат — речовину, співвідношення різних форм якої поступово змінюється протягом життя.
Автори матеріалу також зазначають, що надзвичайне довголіття може мати і зворотний бік. Особливості генетики гренландських китів дають клітинам більше часу на відновлення перед поділом, однак потенційно можуть впливати на репродуктивні можливості цих морських гігантів.