Звична для запорозьких козаків чуприна мала не лише впізнаваний вигляд, а й чітке практичне та символічне значення. Більшість українців досі помиляються, вважаючи її просто елементом стилю.
Про це йдеться у книзі “Звичаї нашого народу”.
Запорозькі козаки голили голову й залишали довге пасмо волосся не через моду. Така зачіска мала одразу кілька важливих причин — від побутових до релігійних.
Сама назва “оселедець” з’явилася пізніше. Часто її використовували сторонні люди в іронічному або навіть зневажливому значенні, тоді як самі козаки називали це чуприною.
Однією з головних причин була практичність. Під час тривалих походів у степу не було можливості регулярно мити голову, тому голена шкіра допомагала уникати вошей і хвороб.
Довге пасмо волосся козаки зазвичай закручували за ліве або праве вухо. Це дозволяло не закривати огляд під час бою, стрільби чи фехтування шаблею.
Носити чуприну могли далеко не всі. Таке право отримували лише досвідчені воїни, які вже довели свою мужність у боях.
Молодим джурам, селянам або тим, хто проявив слабкість у бою, залишати чуб було заборонено. Таким чином зачіска виконувала ще й роль знака статусу.
Окремо чуприна вирізняла запорожців серед інших військових формувань, зокрема донських козаків.
Існувало й релігійне пояснення. Козаки вірили, що через постійні війни та пролиту кров після смерті можуть потрапити до пекла, а Господь витягне їх саме за цей довгий чуб.
Цікаво, що ця традиція має ще глибше історичне коріння. Візантійські хроністи згадували, що подібну зачіску носив і київський князь Святослав Ігорович.