У XVIII столітті серед заможних жінок Європи поширилася незвична мода на образи пастушок. Насправді вона не мала стосунку до сільського життя, а стала способом підкреслити невинність і статус.
Про це пише ТСН.
Історикиня Емі Боїнгтон пояснює, що більшість жінок, які позували в образах пастушок, ніколи не займалися випасом овець і навряд чи взагалі мали справу з сільською працею. Вони лише приміряли роль безтурботних мешканок ідилічної природи.
Популярність таких образів пов’язують із захопленням античною культурою. Представниці аристократії надихалися творами Стародавньої Греції та Риму, зокрема міфічною Аркадією — символом простого та гармонійного життя далеко від придворної метушні.
Втім, ця картина мала мало спільного з реальністю. Справжні селяни працювали у важких умовах, потерпали від нестатків і часто жили на межі виживання. Натомість на портретах аристократки поставали в дорогих сукнях із шовку та оксамиту, прикрашених стрічками й квітами.
Такий стиль став своєрідною романтизованою версією бідності. Художники створювали привабливу ілюзію простого життя без його реальних труднощів.
На багатьох картинах можна побачити умовні пейзажі, декоративних овець і пастуші посохи, які виконували роль реквізиту. Головним завданням було показати жіночу чеснотливість, скромність і природну красу.
Особливо часто в такому образі зображували незаміжніх жінок. Подібні портрети допомагали підкреслити їхню нібито чистоту та відповідність ідеалам тогочасного суспільства.
Попри прагнення виглядати далекими від світської моди, аристократки фактично слідували новому тренду. Саме тому на початку XVIII століття з’явилася велика кількість схожих портретів із жінками, вівцями та пасторальними краєвидами.
Історики зазначають, що за образом простої пастушки майже завжди ховалася представниця заможної родини, яка демонструвала не сільський побут, а власне багатство та суспільне становище.