Середня вартість сільськогосподарських земель у країнах Європейського Союзу продовжила зростати у 2024 році, свідчать останні дані Євростату (Eurostat). За підсумками року середня ціна одного гектара ріллі в ЄС досягла 15 224 євро, що на 6,1 % більше, ніж у 2023‑му. Середня орендна плата за ріллю та постійні луки також підвищилася — на 6,4 % до 295 євро за гектар на рік.
Експерти підкреслюють, що таке зростання має важливі наслідки як для аграріїв, так і для загальної економіки регіону. Воно відображає не лише попит на землю як інвестиційний актив, а й довгострокові зміни в структурі сільського господарства: консолідація земельних ділянок, тиск з боку інвестицій у нерухомість та зміни в аграрних субсидіях.
Одним з найбільш вражаючих фактів є величезний розрив між країнами — ціни на землю в ЄС коливаються від кількох тисяч євро до сотень тисяч. Нагадаємо ключові цифри:
- Мальта залишається безперечним лідером ЄС за вартістю ріллі — 201 263 €/га, майже у 40 разів дорожче, ніж середній показник найдешевших ринків.
- Нідерланди зберігають другу позицію — 96 608 €/га, що відображає високу конкуренцію за землю в густонаселених аграрних районах.
- Португалія також входить до трійки найдорожчих ринків — 76 556 €/га.
- Натомість Латвія (4 825 €/га), Литва (5 590 €/га) та Словаччина (5 823 €/га) залишаються серед дешевих ринків у ЄС.
Показово, що оренда землі теж демонструє значні коливання. Найдорожче орендувати гектар ріллі виявилося у Нідерландах — близько 941 €/га на рік, а також у Данії (580 €/га) і Греції (509 €/га). Натомість у Словаччині (69 €/га), Хорватії (76 €/га) і навіть на Мальті (92 €/га) ставки оренди залишаються низькими.
Аналітики зазначають, що зростання цін на землю відображає комплекс економічних тенденцій, таких як підвищений попит на сільськогосподарську продукцію та обмежені площі найпродуктивніших ґрунтів, прагнення інвесторів вкладати капітал у “тілі” землі як у стабільний актив, регіональні відмінності у політиці землекористування й обмеженнях на продаж землі іноземцям.
Ці зміни можуть мати довгострокові наслідки для аграрної політики ЄС. Зростання вартості ріллі здебільшого вигідне великим фермерам і холдингам, але ускладнює доступ до землі для малих і середніх господарств. Більш того, високі ціни можуть спонукати частину власників розглядати землю не стільки як джерело виробничого доходу, скільки як об’єкт інвестицій або рекреаційного використання, особливо в країнах із обмеженими доступними площами, таких як Мальта.
Для порівняння, у деяких регіонах ЄС середня ціна однієї ділянки може бути в 20–30 разів вищою, ніж у сусідніх країнах із більш доступними ринками. Це говорить про великі нерівності в єдиному аграрному секторі ЄС, які впливають як на внутрішні економіки, так і на структуру аграрного виробництва на континенті.
У 2025 році вартість аграрної продукції в ЄС також продовжувала зростати, хоча вже більш помірними темпами, через що загальний тиск на фермерів може зростати — з одного боку, дорожча земля, а з іншого — зростання витрат на виробництво.
Загалом ці дані свідчать, що сільськогосподарські землі в ЄС стають все дорожчими — і це важлива тенденція з економічними й соціальними наслідками, яку варто враховувати як аграріям, так і політикам, і інвесторам.
У той же час у 2026 році ціна на сільськогосподарську землю в Україні, за прогнозами, продовжить зростати на 10–15% через високий попит та обмежену пропозицію, наближаючись до середнього рівня понад 85 000 грн/га. Вартість залежатиме від безпекової ситуації, активізації вторинного ринку та консолідації ділянок, при цьому найвища ціна очікується в західних і центральних областях (понад 100-180 тис. грн/га), пише фахове аграрне видання “Пропозиція”. Втім навіть така вартість є значно нижчою за орну землю в ЄС. Відтак експерти вважають, що чимало європейських фермерів захочуть займатися аграним бізнесом в Україні.