Згідно з даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, з 1,4 мільйона українських дітей-біженців шкільного віку 600 тисяч не відвідують заклади освіти. Попри існування певного прогресу у цьому питанні відзначається велика різниця між країнами.
В різних країнах по-різному вдається залучати українських дітей біженців до навчання у місцевих школах. Наприклад в Ірландії один з найвищих показників – у школи ходять 97% українських дітей. Також відносно високі показники у Румунії – 83%, Франції – 69%, Німеччині та Австрії – по 63%. Натомість один з найнижчих показників у Молдові – лише 8% українських дітей біженців відвідує школи. Також низькі показники у Хорватії та Великій Британії – 16% та 17% відповідно.
Як вказують дослідження, основною проблемою зарахування до шкіл стала відсутність мовних курсів та підготовчих класів для українських дітей, що ускладнює можливість інтегруватись у національні системи нової країни. Крім цього, близько 57% українських біженців, які не відправили своїх дітей до місцевих шкіл зробили це через дистанційне навчання за українськими програмами.
В Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців наголошують, що вступ до місцевих шкіл не виключає перспективи реінтеграції дітей до української системи освіти, коли їм буде безпечно повернутися додому. Навпаки, це розвиватиме їхні навички і поглиблюватиме знання, що попередить прогалини в освіті.
“Зарахування у школи у приймаючих країнах – це найкращий варіант для біженців, поки вони не зможуть безпечно повернутися додому. Школи – це не тільки простір для навчання, а й соціальне і безпечне середовище для дітей, у якому вони зможуть відновитися після травми від того досвіду, який вони пережили, рятуючись від війни”, — заявив сказав директор Європейського регіонального бюро ООН у справах біженців Філіпп Леклерк.