“Непотоплюваний корабель”, відомий як “Титанік”, став, мабуть, найганебнішою корабельною аварією в історії. Трагедія сталася в 1912 році після того, як судно зіткнулося з айсбергом. Команда корабля проігнорувала попередження, а заходів щодо ухилення вжили, лише коли оглядовий на судні Фредерік Фліт помітив айсберг, та було надто пізно. Правий борт корабля був пробитий, це призвело до того, що п’ять з 16 відсіків затопило водою, повідомляє IFLScience.
Ці відсіки вважалися водонепроникними. Також вважалося, що судно зможе вижити, якщо затопленими опиняться чотири його відсіки. Втім, кораблю та його пасажирам не пощастило, затопило на один відсік більше. Це часто цитували як головну причину загибелі “Титаніка”, хоча в огляді, присвяченому 100-річчю трагедії в 2012 році, мав місце висновок, що виявити одну причину складно. Після зіткнення, крім підтоплення, в корабля викривило днище та сталися поламки з’єднань.
Нічна трагедія в Атлантиці
Зустрічні кораблі попереджали “Титанік” про айсберг попереду. Проте лід тоді не вважався значною загрозою для масивних кораблів. Це означає, що айсберг вигулькнув прямо перед кораблем, немов нічна мара. Судно наштовхнулося на нього правим бортом, корпус викривився і тріснув, внаслідок чого вода ринула у відсіки.
Під час удару пробило всі п’ять відсіків, корабель набрав воду, потопивши носову частину й піднявши в повітря корму. Згодом корабель розламався на дві частини. Носова частина була повністю занурена, тим часом повітря, що затрималося на кормі, підняло її вертикально, перш ніж занурити на глибину.
Якби зіткнення було лобовим
SS Arizona був 137-метровим кораблем, який у 1879 році наткнувся на айсберг. Інший корабель, SS Grampian, також пережив лобове зіткнення в 1919 році. Два судна не лишилися неушкодженими, обидва отримали серйозні пошкодження, а SS Grampian втратив двох стюардів, але самі кораблі не потонули.
Отже, якби “Титанік” отримав пошкодження лобом, а не правим бортом, чи міг би він також залишитися на плаву. Згідно з YouTube-каналом Oceanliner Designs, складна структура сталі в кормовій частині корабля означає, що теоретично він міг мати достатню еластичність, щоб витримати лобовий удар.
Згортання, яке відбувається, коли корабель стикається лобом із нерухомим об’єктом, називається телескопуванням. В історії таке траплялося з багатьма кораблями, які не потонули. Думку про те, що “Титанік” міг би втриматися на плаву в разі лобового зіткнення, поділяли у відділі проектування судна. Це зафіксовано у допиті розробників корабля одразу після трагедії.
Згідно з їхніми свідченням, “Титанік” міг би зім’ятися, убивши багатьох працівників у постраждалій частині корабля, оскільки його врізало б в носову частину на 24-30 метрів, але він міг залишитися на плаву. Всі пасажири також вижили б. Водночас можливий результат лобового зіткнення стає більш туманним, якщо взяти до уваги теорію пожежі. Та, як відомо, врізання величезного айсберга у бік судна призвело до однозначно фатальних наслідків тієї квітневої ночі.
Уривок із розслідування британського комісара з корабельних аварій
Комісар: Чи хочете ви сказати, що якби корабель налетів на айсберг форштевнем, він був би врятований?
Едвард Уайлдінг, один із головних проєктувальників судна: Я абсолютно впевнений, що врятувався б, мілорд. Боюся, що це вбило б усіх пожежників у каютах, але я впевнений, що корабель би врятувався.
К: І пасажири не загинули б?
ЕУ: Пасажири б евакуювалися.
К: Як ви думаєте, якби штурвал не було покладено на правий борт, був би шанс врятувати корабель?
ЕУ: Я вважаю, що судно було б врятовано, і мене в цьому переконанні зміцнює випадок, який ваша світлість пам’ятає, коли один великий північноатлантичний пароплав приблизно 34 роки тому налетів форштевнем на айсберг і прийшов у порт, причому йшов він швидко.