Без значних інвестицій, технологічного прориву, змін у регулюванні та скасування західних санкцій Росія вже в найближчі десятиліття може зіткнутися з обвальним падінням видобутку нафти.
Згідно з прогнозом, в найгіршому випадку РФ може повністю зникнути зі світового нафтового ринку. Такий прогноз уряд заклав в Енергостратегію до 2050 року, яку затвердив прем’єр Михайло Мішустін.
Згідно з документом, в “інерційному сценарії”, який “передбачає збереження сформованих трендів і чинних підходів у галузях ПЕК”, видобуток нафти з поточних 530-540 млн тонн на рік знизиться до 477 млн тонн до 2036 року, а до 2050-го — до 287 млн тонн, тобто майже вдвічі відносно поточних рівнів. Експорт нафти при цьому доведеться скоротити в 3 рази — з 234 до 79 млн тонн на рік.
У “стрес-сценарії”, який передбачає посилення західних санкцій і прискорену відмову світу від вуглеводнів, до 2050 року Росія видобуватиме лише 171 млн тонн нафти щороку — утричі менше, ніж зараз. А барелів для експорту не залишиться зовсім: його обсяг опуститься до нуля.
Нафтогазовий сектор забезпечує третину доходів бюджету, третину всіх інвестицій у країні і дві третини валютної виручки економіки. Але в частині видобутку та експорту нафти при збереженні поточних тенденцій є значні ризики скорочення обсягів виробництва, йдеться в стратегії.
Старі, відкриті ще за часів СРСР родовища поступово виснажуються, а нових з дешевою і легкою у видобутку нафтою виявити не вдається. Крім того, позначається високий рівень податків для нафтових компаній і обмеженість доступу до технологій як для розробки, так і для розвідки запасів.
Згідно зі стратегією, загалом у російських надрах знаходиться 31 млрд тонн розвіданих запасів нафти, якої могло б вистачити на 65 років видобутку. Однак третина, або понад 10 млрд тонн, зараз “нерентабельні”. Щоб підтримувати поточний рівень нафтовидобутку (“цільовий сценарій”), потрібні значні інвестиції, а також досягнення “технологічного суверенітету”, випливає зі стратегії. Загалом, згідно з документом, потрібно провести “заміщення” понад 1500 позицій “критично необхідного обладнання”.