Понад століття капітан Едвард Джон Сміт залишався суперечливою фігурою в історії катастрофи “Титаніка”. У фільмі Джеймса Кемерона 1997 року він постає героєм, який гине на капітанському містку, коли вода заливає рубку. Але одразу після трагедії преса розповсюджувала іншу, шокуючу версію — нібито Сміт застрелився.
На той час газети в США та Великій Британії писали про нібито самогубство капітана, посилаючись на сумнівні свідчення. Родину Сміта — його дружину та доньку — ця версія не лише приголомшила, а й знеславила.
Нову точку зору пропонує книга Дена Е. Паркеса “Спадщина Титаніка: Капітан, дочка і шпигун”. Автор на основі документів та свідчень доводить, що капітан загинув як і більшість пасажирів — у крижаних водах Атлантики, а версія про самогубство — це вигадка на фоні хаосу й пошуку винних.
Паркес зазначає, що чутки могли виникнути через паніку на борту — постріли справді лунали, але найімовірніше — для заспокоєння пасажирів. Тим часом чимало очевидців бачили Сміта на капітанському містку до останніх хвилин. Один зі свідків розповідав, як капітан допомагав пасажирам і навіть передав у шлюпку немовля, відмовившись рятуватися сам.
Деякі свідки згадували, як бачили Сміта у воді, вже після того, як судно зникло під водою. Він був у формі, з кашкетом на голові, і, за словами очевидця, закликав: “Дбайте про себе, хлопці!”
Книга Паркеса — це спроба відновити честь капітана, який все життя користувався повагою пасажирів і був відомий як “Капітан мільйонерів”. І, як нагадує автор, сам Сміт ніби передбачав свою долю: “Якщо найбільший лайнер у світі піде на дно — я піду з ним”.