Мешканці міста Лонг’їр, яке є одним із найпівнічніших районів світу, мають дотримуватися суворого, але дивного правила. Їм заборонено вмирати. Про це пише The Mirror.
На Шпіцбергені, норвезькому архіпелазі, розташованому між материковою частиною Норвегії та Північним полюсом, розташоване віддалене місто Лонг’їр, де ось уже 70 з гаком років людям заборонено вмирати. Це одне з найхолодніших місць, де температура взимку опускається до мінус 20-30 °C, а місцеві жителі змушені проводити дні в повній темряві. Однак влітку сонце світить цілодобово.
Місто було засноване 1906 року. Згодом його жителі зрозуміли, що завдяки морозному клімату мертві тіла не гниють на сильному холоді. Здебільшого в Лонг’їрі жили вугільники, а населення становило 2 000 осіб. Станом на 2021 рік у місті проживало 2548 осіб.
Жителі почали боятися поширення хвороб, коли помітили, що трупи не розкладаються. Це стало особливо великою проблемою, коли на трупах, похованих сто років тому, було виявлено іспанський грип. Зміна клімату також викликає в них занепокоєння, адже якщо “вічна мерзлота” відтане, вірус може знову поширитися. Щоб цього не сталося, нікому не дозволяється помирати в місті. Замість цього людей, які, найімовірніше, скоро помруть, перевозять на материкову частину Норвегії літаком.
Крістіан Меєр з Норвезького університету науки та технології спробував пояснити подібні заборони.
“Причина в тому, що постійно замерзла земля не тільки не дасть решткам розкластися, а й прекрасно збереже хворобу, що вбила вас, яку місцеві жителі зможуть підхопити пізніше. Якщо здається, що ви ось-ось помрете, буде вжито всіх зусиль, щоб відправити вас на материк”, — сказав він.
З 1950 року ховати людей на місцевому кладовищі заборонено. Можна використовувати кремаційні урни, але мало хто користується цією можливістю. Смертельно хворі змушені евакуюватися з острова і доживати залишок своїх днів у Норвегії.
Оперативні матеріали про міжнародні події, глобальні рішення й процеси, що формують сучасний світ «Світ».