Сьогодні в Європі налічується понад сорок американських військових баз, де розміщено близько 85 тисяч військовослужбовців. Але ніщо не триває вічно. І цілком можливим стає те, що військова присутність США в Європі може завершитися.
Безпосереднім подразником є війна в Ірані. Небажання європейських країн — а подекуди й відмова — дозволити США використовувати свої бази в Європі для операцій проти Ірану розлютило президента США Дональда Трампа, який назвав європейців “боягузами” і охарактеризував НАТО як “паперового тигра”.
Державний секретар США Марко Рубіо прямо поставив питання, навіщо Америці взагалі утримувати бази в Європі, якщо вона не може використовувати їх у критичний момент, зазначає Гідеон Рахман, головний оглядач відділу міжнародних відносин Financial Times.
Вважається, що адміністрація Трампа розглядає перелік покарань для європейських союзників, які можуть бути застосовані після завершення війни з Іраном. Серед озвучених ідей — виключення Іспанії з НАТО та скасування визнання британського суверенітету над Фолклендськими островами.
Однак у команді Трампа можуть не до кінця усвідомлювати, що обурення є взаємним. Європейські політики різко критикують — інколи й публічно — те, що США розпочали, на їхню думку, необдуману й незаконну війну без консультацій із союзниками по НАТО. Довіра Європи до лідерства США також перебуває на найнижчому рівні —що є зрозумілим на тлі того, як американський президент публікує зображення себе в образі, подібному до Ісуса, і погрожує стерти цілу цивілізацію.
Війна з Іраном також відбувається після року, протягом якого США запроваджували мита проти європейських союзників і навіть погрожували вторгненням у Гренландію — що створює тривожну можливість, що європейські військові можуть опинитися у протистоянні з американцями.
Опитування Politico, проведене раніше цього місяця, показало, що в Іспанії, Італії, Франції та Німеччині дедалі більше людей сприймають США як загрозу, а не як “близького союзника”. Прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес зміцнив свої політичні позиції завдяки гучній критиці зовнішньої політики США, і навіть лідери традиційно відданих союзників Америки, таких як Польща та Німеччина, відкрито ставлять під сумнів лідерство Вашингтона.
“Після Другої світової війни присутність США в Європі часто називали “імперією за запрошенням”. Але дедалі більше європейців замислюються над тим, щоб це запрошення відкликати”, — додає оглядач.
Отже, хто втратить більше — США чи Європа — якщо американська військова присутність у Європі буде скорочена?
Для американців це значною мірою залежатиме від того, чи хочуть США й надалі проєктувати силу в Європі, на Близькому Сході та в Африці. Попри політичні заяви по обидва боки Атлантики, реальність така, що США активно використовують свої європейські бази під час нинішньої війни. Американський льотчик, якого збили над Іраном і врятували, ймовірно, вилетів із бази Лейкенхіт у Великій Британії.
“Якби США були впевнені, що їм більше ніколи не знадобляться європейські бази, вони цілком могли б їх закрити. Але з огляду на частоту американських військових втручань на Близькому Сході (а також на Балканах) упродовж останніх десятиліть, необачно припускати, що нинішня війна з Іраном стане останньою”, — стверджує Рахман.
Закупівлі Європою американського озброєння та інших товарів також неформально пов’язані з тривалими гарантіями безпеки США для Європи, і в міру зростання сумнівів щодо цих гарантій дедалі активніше просувається курс “купуй європейське”.
Прощання з американцями також несе значні ризики для Європи. Росія продовжує війну проти України. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск попередив, що Росія може атакувати територію НАТО вже протягом кількох місяців.
Подібні застереження — хоча й у часових рамках років, а не місяців — лунали і від політичних лідерів у Берліні та Лондоні. Як зазначив Туск, зростають сумніви щодо того, чи виконають США під керівництвом Дональда Трампа зобов’язання за статтею про колективну оборону НАТО.
Марк Рютте, генеральний секретар НАТО, попередив, що Європа наразі не здатна захистити себе від Росії без допомоги США. Він став публічним обличчям європейських зусиль будь-якою ціною зберегти прихильність Трампа.
Деякі європейські лідери налаштовані оптимістичніше за Рютте щодо здатності континенту оборонятися самостійно. Вони зазначають, що військові результати Росії в Україні були далекими від вражаючих.
Втім, загальновизнано, що Європа нині залежить від США у критично важливих військових спроможностях — зокрема в системах протиповітряної оборони, розвідці та важких транспортних літаках, необхідних для швидкого перекидання військ на фронт. Заповнення цих прогалин може зайняти багато років, а командна структура НАТО також значною мірою побудована навколо лідерства США.
З усіх цих причин більшість європейських лідерів залишаються вкрай обережними й не поспішають втілювати свої “романтичні” фантазії — тобто прямо сказати американському президенту забиратися геть. Водночас показово, що ідеї “помсти” Європі, які зараз обговорюють в адміністрації Трампа, не передбачають повного закриття американських баз у Європі. Схоже, обидві сторони Атлантики розуміють, що наразі вони залишаються в своєрідному “нещасливому шлюбі”.
“І для США, і для Європи формальне “розлучення” поки що є надто радикальним кроком. Але обидві сторони вже говорять і роблять речі, які важко буде забути — а в союзах, як і в шлюбах, це небезпечна ситуація”, — підсумував Рахман.