Серед туманних боліт Бодміна, у самому серці Корнуоллу, стоїть готель, який уже понад два століття змушує тремтіти своїх гостей. “Ямайка Інн” — місце, де історія переплітається з легендами, а нічна тиша часто порушується не лише подихом вітру.
Про це пише “Mirror”.
Колись, у 1750-х роках, це був звичайний заїжджий двір для диліжансів. Тепер — паб, ресторан і готель, відомий не лише своїм меню, а й привидами, про яких тут ходять численні легенди. У старій будівлі з масивними дубовими балками й вузькими коридорами, кажуть, можна почути кроки невидимих відвідувачів.
До того, як стати популярним туристичним пунктом, “Ямайка Інн” мав куди темніше минуле. У XVIII столітті він був осередком контрабандистів, які під покровом ночі перевозили чай, бренді та шовк. Товари ховали просто під підлогою — місцевість, віддалена від цивілізації, ідеально підходила для таємних оборудок.
Саме ця атмосфера загадковості й небезпеки надихнула британську письменницю Дафну Дюмор’є. У 1936 році вона написала роман “Jamaica Inn”, який миттєво став бестселером. А вже через кілька років історія ожила на екрані у фільмі Альфреда Хічкока — його останній британський проєкт перед переїздом до Голлівуду.
Тепер готель перетворився на справжню пам’ятку Корнуоллу. Туристи з’їжджаються сюди, щоб відчути атмосферу старого контрабандистського притулку — і, можливо, зустріти когось… не зовсім із цього світу.
Один із гостей залишив на TripAdvisor відгук:
“Вид із готелю на пустку — просто неймовірний. Атмосфера стара, загадкова, ідеальна для тих, хто любить історії з привидами”.
Інший відвідувач розповів, що перед поїздкою вивчав історію місця й дізнався про численні повідомлення про паранормальні явища в кімнатах готелю.
“Коли ми ночували, щось ніби тихо стукало за стіною. Може, це вітер… а може, ні”, — написав він.
“Ямайка Інн” і сьогодні продовжує приваблювати тих, хто не боїться випробувати свої нерви — і перевірити, чи справді привиди ще не покинули цей старий заїжджий двір.