У війні з Іраном США виснажують свої запаси високоточної зброї з такою швидкістю, що оборонна промиисловість і близько не встигає їх поповнювати. Це може вплинути на стратегічні рішення Вашингтона у разі, якщо одночасно спалахне кілька конфліктів у різних регіонах світу. Про це на сторінках видання 19fortyfive пише професор міжнародних відносин коледжу Макалестер і аналітик Ендрю Летем, оцінюючи темпи використання крилатих ракет Tomahawk.
За словами експерта, останні операції США на Близькому Сході демонструють ефективність таких ударів: цілі уражаються, а політичний сигнал досягає адресатів. Водночас, як наголошує автор, за межами публічного обговорення залишається ключова проблема – швидкість виснаження запасів цих ракет.
“Ракети не так просто замінити. Цей факт зазвичай лишається на задньому плані, доки операції не затягуються або не накладаються одна на одну”, – зазначає він.
Аналітик пояснює, що крилаті ракети Tomahawk давно перестали бути нішевим інструментом і стали базовим елементом американської військової стратегії. Їх активно застосовують у різних конфліктах. Однак така універсальність має зворотний бік: запаси витрачаються швидше, ніж відновлюються.
Окрему увагу Летем приділяє виробничим обмеженням. Основний підрядник – Raytheon – не здатен різко наростити випуск через залежність від вузькоспеціалізованих компонентів, дефіцит кваліфікованих кадрів і проблеми в ланцюгах постачання. Як підкреслює автор, навіть за збільшення фінансування виробництво “не стрибає вгору миттєво, а зростає повільно і поступово”.
У цьому контексті експерт звертає увагу на структурну невідповідність між глобальними амбіціями США та можливостями їхньої оборонної промисловості. Американська армія розрахована на ведення бойових дій одночасно в кількох театрах, однак ресурсна база не встигає за таким темпом. Це стає особливо критичним у разі потенційного конфлікту з Китаєм, де потрібне масоване застосування далекобійних засобів ураження.
“Темпи використання і темпи поповнення запасів не узгоджені між собою”, – констатує Летем. За його словами, у разі загострення ситуації це перестане бути суто технічною проблемою і почне безпосередньо впливати на вибір цілей: які об’єкти атакувати, а які доведеться залишити поза увагою.
У підсумку, як вважає аналітик, США можуть опинитися перед складним вибором розподілу ресурсів між різними регіонами. Ракети, використані на одному театрі, не будуть доступні на іншому, а відновлення запасів може тривати роками. Це означає, що стратегічне планування має враховувати не лише військові можливості, а й реальні обмеження промисловості.
Летем підсумовує, що проблема не долається швидкими рішеннями.
“Коли запаси перестають бути фоновим фактором, вони починають визначати, що саме можна зробити, а що – ні”, – наголошує він.