На тлі економічного спаду та рекордно високого безробіття серед молоді (понад 14%), у Китаї з’явилася нова практика: молоді люди платять гроші, щоб «ходити на роботу» у спеціально організовані фейкові офіси. Такі місця вже можна знайти в Шанхаї, Шеньчжені, Нанкіні, Ченду, Ухані та інших великих містах. Про це пише BBC.
Ілюзія «офісу»
30-річний Шуй Чжоу, підприємець з Дунгуаня, втратив бізнес у сфері харчування у 2024 році. У квітні він почав платити 30 юанів (приблизно $4) на день, щоб працювати в коворкінгу компанії Pretend To Work (з англ. «Прикидайся, що працюєш»), стилізованому під справжній офіс. Там він зустрічається з «колегами», які, як і він, вдають, що дуже зайняті роботою. Середній вік відвідувачів – близько 30 років, наймолодшому – 25.
У середньому вхід коштує 30–50 юанів на день (близько $4-$7), іноді у вартість входять обід, снеки та напої. І справа не лише в тому, щоб «посидіти в офісі». Учасники можуть шукати роботу, працювати над власними проєктами і навіть запускати стартапи.
Хоча формально ніякого контролю немає, Шуй приходить в офіс між 8 і 9 ранку і нерідко залишається до 11 вечора – йде тільки після того, як піде адміністратор. Каже, що вже здружився з іншими «працівниками» .
Хтось з них шукає роботу, хтось запускає свої проєкти, а коли є вільний час – спілкуються, жартують, грають і вечеряють разом.
Експерти називають це явище «перехідною формою зайнятості». «Молодь використовує такі простори, щоб подумати, перечекати, знайти ідеї для стартапу, чи щоб відчути себе частиною соціуму», – пояснює Крістіан Яо, фахівець з китайської економіки в університеті Вікторії у Веллінгтоні (Нова Зеландія).
Бяо Сян, директор Інституту соціальної антропології Макса Планка в Німеччині, пояснює феномен удаваної роботи в Китаї глибше: «Це своєрідний захист від безпорадності та фрустрації, які виникають через брак робочих місць. Для багатьох це – спосіб втекти від тиску суспільства, створити навколо себе невидимий щит і трохи перепочити».
Чому ідея важлива
Засновник одного з перших «фейкових офісів» в Дунгуані, 30-річний підприємець Феюй, сам був безробітним – його магазин закрився під час пандемії.
«Я впав у депресію, мало не зламався, – згадує він. – Хотів змінити ситуацію, але почувався безсилим». У квітні цього року він почав просувати свою послугу, і вже за місяць усі робочі місця були зайняті. Новим охочим навіть доводиться чекати.
Новий бізнес він описує так: «Я продаю не столи і стільці, а людську гідність. Можливість почуватися потрібним». Сьогодні 40% його клієнтів – недавні випускники університетів, яким потрібне формальне підтвердження «досвіду роботи». Деякі з них приходять, щоб впоратися з тиском батьків. Решта – фрілансери, люди, які не залежать від конкретного місця роботи, письменники-початківці, та ті, хто просто втомився бути сам на сам із тишею.