Вторгнення Росії в Україну вивело Європу зі стану самозаспокоєння щодо військових витрат.
Після того, як оборонні бюджети були скорочені протягом десятиліть після розпаду Радянського Союзу, війна знову активізувала зусилля Європи з розбудови власних військових виробничих потужностей і майже порожніх арсеналів, пише УНІАН з посиланням на The New York Times.
“Але виклики, які стоять перед Європою, стосуються не лише грошей. На шляху до більш скоординованої і ефективної військової машини стоять складні політичні і логістичні перешкоди. І вони загрожують серйозно загальмувати будь-яке швидке посилення обороноздатності Європи – навіть в умовах загострення напруженості між Росією і її сусідами”, – йдеться у статті.
Директор програм Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні Макс Бергманн підкреслив, що Європа має 27 військово-промислових комплексів, а не один.
Водночас НАТО все ще визначає загальну оборонну стратегію і цілі витрат для Європи, але не контролює процес закупівлі обладнання. Кожна країна-член має власну оборонну структуру, культуру, пріоритети і компанії, яким надає перевагу, і кожен уряд залишає за собою останнє слово щодо того, що купувати.Play Video
“Навіть коли вони купують один і той же німецький танк, вони будують його по-різному, щоб національна оборонна компанія могла отримати свій шматок”, – сказав Бергманн.
Роз’єднаний оборонний ринок ускладнює для Європи в цілому оптимізацію витрат і забезпечення взаємозамінності обладнання, деталей і боєприпасів через національні кордони.
Франція і Німеччина, дві найбільші економіки Європейського союзу, мають два найбільші оборонні бюджети серед країн-членів і цього року витратять загалом 120 мільярдів доларів. Проте вони стоять по різні боки дебатів. Франція, яка має власний ядерний арсенал, найбільше в Європі наполягає на тому, щоб інвестувати в сильніші і самодостатніші збройні сили. Водночас Німеччина, яка не має власної ядерної зброї, почувається більш комфортно в нерівноправному партнерстві Європи зі США.
“Сьогодні зусилля, спрямовані на поповнення виснаженого європейського арсеналу, відбуваються у двох напрямках: такі країни, як Польща і Німеччина, купують винищувачі, ракети і боєприпаси у США і азіатських союзників, а Франція наполягає на прискоренні розвитку оборонної промисловості “Зроблено в Європі” з метою підвищення самодостатності”, – вказують автори.
Франція, Іспанія та Італія, а також Швеція, яка цього року стала найновішим членом НАТО, стверджують, що європейське фінансування має бути використане для інвестування в європейські лінії з виробництва військової техніки, підвищення стійкості ланцюгів постачання і виробництва сировини і компонентів замість їхнього імпорту. Європейська комісія виступила з подібною заявою в березні, коли опублікувала Європейську оборонно-промислову стратегію, спрямовану на зміцнення європейської військово-промислової бази.
За останні два роки 78% оборонного обладнання, придбаного членами ЄС, було куплено за межами блоку – переважно в американських виробників зброї, які не зацікавлені в посиленні конкуренції з боку Європи. Нова промислова стратегія ЄС передбачає, що до 2030 року країни повинні витрачати половину своїх оборонних бюджетів на постачальників з ЄС, а до 2035 року – 60%. Мікаель Йоханссон, виконавчий директор шведського виробника зброї Saab, сказав, що стратегія ЄС “вказує в правильному напрямку”.
Маючи розрізнені оборонні компанії, які рідко співпрацюють, Європа виробляє в п’ять разів більше систем озброєнь, ніж США, в таких категоріях, як танки, винищувачі, підводні човни і боєприпаси. За словами Курта Браатца, директора із комунікацій французько-німецького конгломерату KNDS, у такому роздробленому стані галузь не може конкурувати з американськими збройовими гігантами, такими як “Боїнг”, Lockheed Martin і General Dynamics. “Консолідація дійсно необхідна”.
Тільки велике підприємство може створити необхідну економію на масштабах і виробляти достатньо озброєнь на експорт, щоб зробити галузь прибутковою. Такі розмови викликають дискомфорт у європейських столицях. “Коли ви починаєте говорити про злиття, ви говорите про закриття компаній в деяких країнах і втрату робочих місць. А ніхто не хоче втрачати робочі місця”, – заявив Гаспар Шніцлер, керівник програми оборонної і безпекової промисловості у Французькому інституті міжнародних і стратегічних справ.