У Мексиці археологи випадково знайшли величезне місто мая через багато століть після його зникнення під покровом джунглів. Так, у південно-східному штаті Кампече були виявлені піраміди, спортивні майданчики, дороги, що з’єднують райони, і амфітеатри. Про це повідомляє BBC.
Археологи виявили прихований комплекс, який назвали Валеріана, завдяки технології Lidar. Вона за допомогою лазера “бачить” структури, поховані під рослинністю.
Дослідники вважають, що це поселення за щільністю забудови поступається лише Калакмулю, що вважається найбільшим містом цивілізації мая у стародавній Латинській Америці.
Загалом науковці знайшли три пам’ятки на території розміром з місто Единбург. Це сталося випадково, коли один археолог переглядав дані в Інтернеті.
“Я був на 16 сторінці результатів пошуку в Google і знайшов лазерне дослідження, проведене мексиканською організацією моніторингу довкілля”, – розповів аспірант університету Тулейн у США Люк Олд-Томас.
Це було дослідження з використанням технології Lidar – методу дистанційного зондування, який запускає з літака тисячі лазерних імпульсів та наносить на мапу об’єкти під ним.
Але коли аспірант обробив дані за допомогою археологічних методів, то помітив те, що пропустили інші, – величезне стародавнє місто, яке могло бути домівкою для 30-50 тис. людей на піку свого розвитку від 750 до 850 року нашої ери. Це більше, ніж проживає у цьому регіоні сьогодні.
Археологи назвали місто Валеріана на честь сусідньої лагуни. Співавтор дослідження, професор Марчелло Кануто зауважив, що ця знахідка допоможе змінити уявлення жителів західних країн про те, що тропіки були місцем “загибелі цивілізацій”. Насправді ж ця частина світу була домом для багатих і розвинених культур.
Поки що достеменно невідомо, чому місто занепало. Вчені вважають, що основним фактором стала зміна клімату.
Валеріана має “ознаки столиці” і за щільністю забудови поступалася лише Калакмулю, розташованому приблизно за 100 км.
За словами дослідників, Валеріана була “прихована на видноті”, адже розташована лише за 15 хв. ходьби від головної дороги поблизу міста Шпухіль, де зараз мешкають здебільшого люди мая.
Вчені кажуть, що фото цього міста наразі немає, оскільки “ніхто ніколи там не був”. Але місцеві жителі могли підозрювати, що під насипами землі були руїни.
Місто площею приблизно 16,6 кв. км мало два головних центри з великими будівлями на відстані близько 2 км один від одного, з’єднаних щільними будинками та дамбами.
Там є дві площі з храмовими пірамідами, де люди мая могли поклонятися богам, ховали скарби, як-от нефритові маски, і померлих. Там також був майданчик, де жителі грали у стародавню гру з м’ячем. Вчені також знайшли ознаки наявності резервуара.
Загалом Олд-Томас і професор Кануто вивчили три різні території в джунглях і знайшли 6 764 будівлі різного розміру.
Професорка Елізабет Грем з Університетського коледжу Лондона каже, що дослідження підтверджує твердження про те, що мая жили в розвинених містах, а не в ізольованих селах.
“Суть у тому, що ландшафт точно заселений – тобто заселений у минулому – а не, як здається неозброєним оком, безлюдний чи дикий”, – зауважила професорка.
Дослідження вказують на те, що коли цивілізації мая занепали від 800 року нашої ери, то це сталося частково через те, що вони були дуже густонаселені та не могли пережити кліматичні проблеми. Окрім того, викоріненню міст-держав мая сприяли війна та завоювання регіону іспанськими загарбниками в 16 ст.
За словами Олд-Томаса, його робота свідчить про те, що в регіоні є багато місць, про які археологи не мають жодного уявлення. Знайдено вже так багато місць, що дослідники не можуть впоратися з тим, аби розкопати усі з них.