Ставлення до Міжнародного жіночого дня 8 березня погіршилося: його популярність за останні роки суттєво зменшилася.
Про це свідчать результати опитування, проведеного 17-23 лютого Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).
Ще у 2017 року це свято було одним із найулюбленіших, його відзначала приблизно половина населення (49%). У 2018 році популярність свята знизилася до 45%, у 2020 – до 40%, у 2021 році його назвали улюбленим уже 34% опитаних, у 2023 – 25%.
При цьому серед жінок це свято дещо популярніше (23%), ніж серед чоловіків (18%).
Раніше 8 березня сприймалось як свято «ніжності та краси». Така традиція бере витоки з СРСР. У 20-х роках минулого століття цей наратив поширився на країни так званого соцтабору, він відповідав ідеології радянського режиму.
Але насправді 8 березня відзначається у багатьох країнах світу. Однак в інших культурах воно сприймається як можливість вшанувати роль жінки у суспільстві, їхню боротьбу за гендерну рівність і досягнення у цьому. Рішенням ООН від 1977 року цей день носить назву Міжнародний день боротьби за права жінок.
В українському суспільстві тривають дискусії щодо 8 березня: хтось досі святкує «день весни та краси», хтось – відзначає День боротьби за права жінок.
Наразі в Україні побутує чотири ідеї: залишити 8 березня державним святом і вихідним днем, зробити 8 березня робочим, взагалі скасувати відзначення цього дня та/або перенести «жіночий день» на іншу дату.