В Україні продовжують працювати дистанційно 1,7 тисяч шкіл. Ситуація з захворюваністю на коронавірус лишається нестабільною, тож гарантії, що таких закладів не побільшає – немає.
Онлайн-навчання спонукало дітей більше займатися спортом та хобі. Водночас кожен другий учень хоче займатися все ж за партою, а не комп’ютером. Про те, як коронавірус та дистанційне навчання змінило українських школярів, – пише Експерт з посиланням на ТСН.
Громадська організація “Культурні географії” оприлюднила результати дослідження про вплив пандемії коронавірусу на дітей в Україні. Як з’ясували соціологи, 80% школярів від 9 до 16 років вважають, що COVID-19 сильно вплинув на їхнє життя.
Кожна десята дитина описує свій емоційний стан під час карантину як пригнічений, кожна сьома – як піднесений. Однак переважна більшість опитаних обрали варіант “нейтральний”. Дослідники вважають, що ця нейтральність може бути частково проявом того, що у різні періоди дитина відчувала себе по-різному.
Українські школярі стали більше займатися спортом, а майже третина опитаних за дозвілля собі обирає читання. При цьому від спорту, розваг та хобі не страждають уроки – діти стали більш відповідальними та навчилися планувати свій час.
Батьки це помітили, фахівці кажуть – це саме завдяки онлайн-навчанню.
“Вони навчилися бути наодинці і не страждати від цього, а заповнювати свій час. Діти говорили про те, що вони навчились організовувати свій час, бо над ними тепер не стоїть вчителька і вони самі мають знати, що для них важливо, що не важливо, і скільки часу на це потрібно”, – розповіла антропологиня, співавторка дослідження Тіна Полек.
І додала, що під час дистанційного формату занять школярі навчилися обробляти тонни інформації і самостійно робити висновки.
Ще одна співавторка дослідження, соціологиня Тетяна Саніна, зазначила – так, якась дружба розпалась, бо діти не могли спілкуватися наживо. Водночас з’явились нові друзі у чатах та іграх. Також важливою для школярів була можливість змінити обстановку.
“Їм не вистачало поїздок на природу, і ті батьки, які могли собі дозволити вивезти їх за місто, це було дуже значуще для дітей”, – пояснила соціологиня.
Щодо дистанційного навчання, то тут більшість школярів однозначно проти. 52,7% опитаних воліли б до нього не повертатись. Ще 27% не проти такого формату як додаткового способу навчання за необхідності. Лише 11,5% хотіли би займатися онлайн постійно і не ходити до школи.
При цьому чим менші діти, тим менше їм подобається дистанційне навчання. Школярі віком 9-13 років частіше відповідають, що не хочуть дистанційного навчання (59,5%), ніж учні 14-16 років (40%). Також старші діти значно частіше розглядають дистанційне навчання як додатковий формат у разі потреби: 14-16 років – 36%, 9-13 років – 22,2%.
Однак, так чи інакше, дослідження свідчить, що під час онлайн-навчання у школярів було достатньо особистого простору та більше часу на спілкування з батьками. Але головне – діти навчилися швидко адаптуватися до змін у їхньому житті.
Опитування провів Київський міжнародний інститут соціології з серпня до жовтня цього року на замовлення ГО “Культурні географії”. Дані репрезентативні для дітей віком від 9 до 16 років, які проживають у містах із населенням понад 50 тис. жителів.
Загалом соціологи опитали 451 хлопчика та 550 дівчаток. З усіх опитаних 501 дитина належала до вікової групи 9-13 років, 500 були віком від 14 до 16 років.